Витягловська Тетяна Володимирівна — Енциклопедія Сучасної України

Витягловська Тетяна Володимирівна

ВИТЯГЛО́ВСЬКА Тетяна Володимирівна (22. 05. 1964, м. Бучач Терноп. обл.) – майстриня художнього текстилю і ручного ткацтва. Дружина М. Витягловського. 1-а премія Міжнар. виставки «Осін. салон “Високий замок”» (Львів, 2002). Засл. художник України (2018). Чл. НСХУ (1995). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1989; викл. І. Боднар, З. Шульга). Від 1994 – викл. худож. школи цукр. з-ду в смт Заводське Терноп. обл. Учасниця респ., зарубіж. мист. виставок від 1988. Персон. – у Тернополі (1995, 2000), Славутичі (Київ. обл.), Києві, Гамбурзі (Німеччина; усі – 1995–96), Львові (2004), Збаражі (Терноп. обл., 2005). Працює у техніці традиц. укр. ткацтва, збагачуючи фактуру тканини. Зберігаючи збручан. колорит, підкреслено вишуканий у кольорах, автор. гобелен В. створює активне середовище, що «втягує» в простір. Сюжетно-образні алегорії, метафори перевтілюються у заг. зв'язок, де умовне і безумовне, реальність і знак, площинність й ілюзорна глибина, енергія твор. імпульсу викристалізовують образно-пластичну «мову» гобеленів. Роботи зберігаються у музеях Тернополя, Києва, Славутича, Львова, Гамбурґа, США.

Тв.: «Діалог», «Розгублена» (обидва – 1993), «Літній спокій», «Ритми світла» (обидва – 1994), «Тепло бурштинового берега», «Ідучи крізь віки», «Зелена тиша» (усі – 1995), «Приємний сон засмученого хлопця», «Погляд, який переслідує мене під час дощу» (обидва – 1996), «Звична погода для старого міста» (1997), «Тривожні тіні покинутих осель», «За день до прем'єри», «Разом, дякуючи парасольці», «Втеча із землі перед зміною погоди» (усі – 1998), «Щира порада вчорашньої подруги» (1999), «Сумна зустріч» (2000), «Випадкові свідки чужого кохання» (2002), «Стежини моєї мрії» (2003), «Ніч дівочих сподівань» (2004), «Натюрморт із калиною» (2005).

Т. О. Удіна


Покликання на статтю