ВІРШ (лат. versus — по­втор, поворот, поверне­н­ня до початку) — 1) віршовий рядок, основна одиниця віршового ритму; 2) різновид художньої мови, художньо-мовна система, специфічний тип художнього мовле­н­ня, особлива змістова форма поезії. Серед осн. ознак, за якими ви­значають В.: чітка роз­членованість мови на від­носно короткі від­різки, спів­від­носні й спів­мірні між собою, виділені графічно та інтонаційно. У кінці віршового рядка й перед цезурою виникає сильніший ритміч. акцент. Не­змін. по­стій. акцент в остан. слові рядка називають кон­стантним. Специфіка механізму породже­н­ня віршового ритму, на від­міну від прозового, полягає в тому, що в прозі механізм членува­н­ня мовний, синтаксичний, а в поезії додається ще й власне віршовий, метричний. Отже, для В. характерний по­двійний вимір — горизонтальний і вертикальний, по­двійна сегментація текс­ту або по­двійне кодува­н­ня — мовне, синтаксичне, і віршове, метричне (за Ю. Лотманом, С. Шахвердовим). Межі рядка можуть не збігатися з синтакс. членува­н­ням текс­ту; ритмічна пауза в цьому випадку не збігається з логічною, що веде до пере­несе­н­ня. Функцію ритміч. організації В., крім акцентів і пауз (зокрема, словоподілів, цезури), виконують також анакрузи, клаузули, рими тощо. В ролі одиниць ритміч. спів­мірності можуть ви­ступати склад, група складів, слово, синтагма, пів­вірш, В. (осн. одиниця), строфа. Нормою того чи ін. виду В. є метр, що роз­глядається також як закономірність ритму, до­статня для того, щоб викликати: чека­н­ня її під­твердже­н­ня в на­ступ. віршах (рядках); специф. пере­жива­н­ня пере­бою при її порушен­ні (за А. Колмогоровим). Ритм у вузькому значен­ні — різноманітне конкретне втіле­н­ня за­знач. закономірності. Як особл. система В. формувався разом з роз­витком поезії, що від­окремилась від мелодії. Давня, довіршова сх.-словʼян. література не знала в чистому ви­гляді ні В., ні прози, культивувала ембріонально змішані їх форми. Проте вже у 16–17 ст. внаслідок роз­витку можливостей худож. ритму й рими зʼявилося поня­т­тя «В.». У сучас. літературі проводиться чіткий поділ між В. і прозою, але проза (художня і роз­мовна) впливає на роз­виток В., що зумовлює утворе­н­ня таких специф. форм, як вільний вірш (верлібр), віршовий твір малої форми.