КОРЕ́ЙША Леонід Олександрович (08(20). 08. 1896, м. Вітебськ, нині Білорусь — 01. 06. 1973, Москва) — лікар-хірург, фізіолог. Доктор медичних наук (1940), професор (1940). Заслужений діяч науки РРФСР (1962). Державні нагороди СРСР. На­вчався у Варшавському університеті (1914–15), закінчив Московський університет (1919), де й працював 1922–25. Від 1925 — у 2-му Московському медичному ін­ституті; водночас — старший науковий спів­робітник, завідувач патофізіологічного від­ділу Медико-біо­логічного ін­ституту. 1926–27 пере­бував у науковому від­ряджен­ні в Німеч­чині, ви­вчав фізіологію нервово-мʼя­­зо­­вої діяльності. 1932 брав участь в організації Ін­ституту нейрохірургії АМН СРСР у Москві, 1933–39 очолю­­вав у ньому хірургічні і фізіологічні сектори, 1946–73 — клінічний від­діл.; 1939–41 — завідувач кафедри загальної хірургії 1-го Київського медичного ін­ституту; водночас 1940–41 — керівник нейрохірургічної клініки Київського психоневрологічного ін­ституту; 1941–42 — завідувач кафедри хірургічних хвороб з військово-польовою хірургією Томського медичного ін­ституту (РФ); 1943–46 — професор кафедри факультетської хірургії 1-го Московського медичного ін­ституту. Ви­вчав центральну і периферичну регуляції серцево-судин­ної діяльнос­­ті, вплив черепно-мозкової травми на внутрішні органи, кірково-під­кіркові взаємозвʼязки, взаємодію пів­куль великого мозку й мозочка, патогенез травматичного шоку, а також пита­н­ня хірургічного лікува­н­ня гліом, запальних захворювань мозку та його оболонок. К. удосконалив і за­провадив у нейрохірургічну практику метод перфорації кінцевої пластинки 3-го шлуноч­­ка при закритій водянці мозку.