БУТЕ́НКО Зоя Андріївна (01. 09. 1928, с. Багата Чернещина, нині Сахновщин. р-ну Харків. обл. — 21. 04. 2001, Київ) — лікар-патофізіолог, онколог. Сестра Г. Бутенка. Доктор медичних наук (1969), професор (1970), академік НАНУ (1990). Державна премія України в галузі науки і техніки (1981), премія ім. О. Богомольця АН УРСР (1981). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Закін. Київський медичний ін­ститут (1949). Працювала у Київ. ін­ституті вдосконале­н­ня лікарів: асист., доцент (1952–61); зав. лаб. з ви­вче­н­ня етіології й патогенезу лейкозу Київ. НДІ екс­перим. та клін. онкології (1961–71); від 1971 — завідувач від­ділу Ін­ституту екс­перим. патології, онкології та радіобіо­логії НАНУ. Наукові дослідже­н­ня: клітин­ні та молекулярні механізми вірус. і радіац. лейкозогенезу. Б.– провід. пред­ставник школи онкологів академік Р. Кавецького, його учениця. Зробила знач. внесок у створе­н­ня сучас. концепції канцеро- та лейкогенезу, вперше зʼясувала роль РНК у зло­якіс. пере­творен­ні клітин. Засн. нового напряму в онкології — ви­вче­н­ня ролі стовбур. клітин при лейкозі. На основі її дослідж. впроваджено в практику нові методи молекуляр. діагностики лейкозу та зло­якіс. лімфом, що, зокрема, має значе­н­ня для лікува­н­ня потерпілих від аварії на ЧАЕС. Започаткувала наук. школу онкогематологів в Україні.