БЕНДЕ́РИ (молд. — Bender) — місто Молдови, райцентр. Ін. назва — Тишно. Знаходиться в Бессарабії на правому березі Дністра. Насел. 145,9 тис. осіб (2004): молдавани, євреї, українці, росіяни. При­стань на Дністрі й залізнич. вузол. Роз­винуті харч. пром-сть і шовківництво. У Б. — 3 музеї, фортеця, собор (поч. 19 ст.). Поселе­н­ня, ві­доме спершу як Тиґіна, існувало на тер. сучас. Б. від 2 ст. до н. е. Від 1538 Б. — ґенуез. місто- фортеця, важливий стратег. пункт для пере­прави через Дністер. У 16 ст. належало Туреч­чині, 1812–1918 — повітове торг. місто й фортеця Росії, 1918–40 — адм. одиниця Румунії, від 1940 — у складі Молдови. Б. ві­домі як один із напрямів козац. походів 16 ст., місце рос.-турец. воєн. дій 18– 19 ст. 5 квітня 1710 у Б. геть­ман П. Орлик і козац. старшина уклали т. зв. Кон­ституцію Пилипа Орлика («Пакти і кон­ституції прав і вольностей Війська Запорозького»). З на­звою фортеці повʼязана згадка про швед. короля Карла ХІІ, який пере­ховувався побл. Б. У 1770 (під час 1-ї рос.-турец. війни) за часів Катерини ІІ Б. взяли штурмом рос. війська під командува­н­ням графа П. Паніна. За Кучук-Кайнарджій. угодою місто повернене туркам. Під час 2-ї рос.-турец. війни 1789 місто ві­ді­йшло до Росії, але за Яс­ським мирним договором знову від­дане Осьман. імперії. 1806 Б. втретє захоплені росіянами й за Бухарест. договором 1812 при­єд­нані до Рос. імперії. У 19 ст. в Б. діяли повітове училище, жін. г-зія, лікарня. У березні 1919 з до­зволу Антанти тут пере­правилися через Дністер Запороз. корпус і частини пд.-сх. групи Армії УНР, щоб через Румунію й Галичину ді­статися Волині. 1941 населе­н­ня Б. складали молдавани — 60 %, гагаузи — 18 %, українці — 9 %, росіяни — 6 %. Під час 2-ї світової війни Б. за­знали великих руйнацій. Побл. Б. у с. Варниця помер геть­ман І. Мазепа, похов. у монастирі св. Георгія в Ґалаті.