БАНДУ́РА Олександр Іларіонович (21. 05. 1918, с. Зверхівці, нині Городоцького р-ну Хмельн. обл. — 24. 02. 2005, Київ) — видавець, пере­кладач. Чоловік Олександри, батько Олега Бандур. Член НСПУ (1960). Заслужений діяч культури Польщі (1977). Учасник рад.-фін. та 2-ї світ. воєн. Державні нагороди СРСР, бо­йові нагороди. Закін. Київський університет (1947). У 1953–63 та 1966–83 працював дир. видавництва «Держлітвидав України» (від 1964 — «Дні­про»). У 1957–72 ініціював випуск стотомового систематиз. ви­да­н­ня творів укр. класиків кін. 19 — поч. 20 ст., де поновлено чимало заборонених до того імен; а також «Бібліотеки української класики “Дні­про”», «Бібліотеки усної народної творчості», низки давньоукр. літописів, серій «Українські письмен­ники у фото­графіях», «Романи і повісті», «Джерела дружби», «Мудрість народна», ін. багатотом. перед­плат. ви­дань, антологій, 5-том. біо­бібліогр. словника «Українські письмен­ники», альманаху «Сузірʼя» тощо. Пере­клав українською мовою окремі твори М. Горького, Д. Маміна-Сибіряка, В. Катаєва, В. Закруткіна, Г. Маркова, Ю. Бондарева, П. Проскуріна, В. Ліпатова.