Білоконь Никифор Григорович

БІЛОКО́НЬ Никифор Григорович (24. 03(06. 04). 1909, с. Букатинка, нині Могилів-Поділ. р-ну Вінн. обл. — 21. 10. 1975, Херсон) — письмен­ник. Член СПУ (1962). Закін. Херсон. пед. ін­ститут (1934). У 1934–47 — худож. кер. та реж. в обл. театрах Тюмені, Курська, Миколаєва, Херсона. Під час 2-ї світової війни спів­працював із Микол. укр. театром ім. Т. Шевченка (еваку­йов. до м. Тайга Кемеров. обл., РФ). Пере­клав українською мовою пʼєси В. Вишневського «Раскинулось море широко», російською — В. Суходольського «Кармелюк». Кер. літ. обʼ­єдн. при ред. херсон. обл. г. «Над­дні­прянська правда» (1952– 64), відп. секр. Херсон. організації СПУ (1968–71). Друкувався від 1951. Автор поет. зб. «Я ще, друзі, молодий» (Сф., 1958), «Поправки дядька Савки» (Хн., 1961), «Припарки дядька Савки» (К., 1964), «Щипавки дядька Савки» (О., 1965), «Савчин ужинок» (О., 1969), поеми «Савчине весі­л­ля» (О., 1968). Роз­робляв жанр «щипавок» — сатир. побутових малюнків дидакт. спрямува­н­ня. У «межах до­зволеного» висміював бюрократизм, соц. демагогію, недоліки сімей. вихова­н­ня, сусп. звичаїв. Наскріз. образ творчості — дядько Савка — дотепний, лукавий, спо­стережливий виходець із народу. Ліричні та жартівливі поезії поклали на музику композитори З. Компанієць, Я. Цегляр, Г. Копосов, К. Лістов.

Завантажити статтю