КОЛІСНИЧЕ́НКО Анатолій Іларіонович (15. 02. 1943, с. Косанове Гайсин. р-ну Вінн. обл. — 12. 04. 2015, Одеса) — прозаїк, лі­те­­ра­ту­ро­­­знавець. Член НСПУ (1968). Канд. фі­лол. н. (1996). Літ. премії ім. Ю. Яно­­вського (1988), ім. О. Гон­­чара (2003). Закін. Одес. університет (1968). Дебютував 1966 но­ве­лами «Язичник» і «Лянка» у ж. «Дні­­про». Працював у Одесі: ст. ред. обл. телебаче­н­ня (1969–71); головою від­діл. Літфонду України (1971–78) та організації СПУ (1978–86); від 1993 — в Університеті: від 2003 — доцент кафедри новіт. літ-ри та журналістики. У творчості використовував елементи символіки, легенди, притчі, схилявся до філософії екзистенціалізму, постмодернізму. Роман «Зозуль­­ка з апокаліпсису» (О., 2003) присвяч. філософії та психології «остан­нього поколі­н­ня», народженого то­талітаризмом. За мотивами но­вел К. 1985 знято фільми «Дале­кий голос зозулі» (реж. А. Шестопалов, студія «Укртелефільм») і «Женихи» (реж. С. Клименко, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка). У ж. «Київ» 1990 опублікував роман «Катарсис», 1997–98 — дослідж. про М. Хвильового «Феноменологія генія і ката­строфа кентавра»; романи «Двій­ник президента» — 1993 у ж. «Дзвін», «Магнетична дама» — 1998 у ж. «Вітчизна».