БАКА́Й Олександр Степанович (16. 09. 1938, Харків — 09. 08. 2025, там само) — фізик-теоретик. Брат Станіслава, син Степана Бакаїв. Доктор фізико-математичних наук (1972), професор (1987), академік НАНУ (2009). Державна премія України в галузі науки і техніки (1992). Премія ім. О. Лейпунського НАНУ (2007). Закінчив Харківський університет (1961). Від­тоді працював у Національному науковому центрі «Харківський фізико-технічний ін­ститут» молодшим науковим спів­робітником, старшим науковим спів­робітником, від 1976 — завідувач лабораторії теоретичної фізики, від 1981 — завідувач від­ділу теоретичної фізики; одночасно професор Харківського (1977–99) та Бєлгородського (1994–98) університетів. Зробив вагомий внесок у формува­н­ня сучасних уявлень про аморфний стан твердих тіл та пере­охолоджених рідин. Сформулював полікластерну модель аморфних твердих тіл та дослідив фізичні властивості полікластерів. Побудував структурно-фазові діа­грами бінарних сплавів, що пере­бувають в умовах реакторного опромінюва­н­ня. Роз­винув теорію нелінійних багатохвильових явищ у таких суцільних середовищах, як плазма, іоно­сферна плазма, тверде тіло; побудував теорію поміркованої турбулентності в плазмі. Встановив звʼязок адіабатичних інваріантів з інваріантами Пуанкаре–Картана, довів, що ентропія стохастичної динамічної системи є адіабатичним інваріантом. Автор публікацій з історії фізики.