Бєлянський Олександр Миколайович

БЄЛЯ́НСЬКИЙ Олександр Миколайович (31. 05. 1950, Ворошиловград, нині Луганськ) – живописець. Заслужений діяч мистецтв України (1992). Закін. Київський художній інститут (1976; майстерня О. Лопухова), де й викладає від 1987 (нині Нац. академія образотвор. мистецтва і архітектури): від 1996 – професор кафедри рисунка. Працює в галузі станк. живопису (сюжетні полотна, портрети, натюрморти), поєднує реалістичну манеру письма з експресив. пошуками, зверненням до т. зв. романт. модернізму. Серед творів 1980-х рр. особл. місце належить програм. композиції «Зустріч. Адам і Єва» (1989). Образ картини твориться з майстерно інтерпрет. мотивів і цитат класич. європ. мистецтва 16–17 ст., використаних як засіб худож. узагальнення для розкриття внутр. драми сучас. людини. Автопортретні риси в образі Адама загострюють індивід.-психол. аспект картини, надають їй характеру внутр. особистісного діалогу, до якого долучається і глядач. Б. притаманне прагнення глибокого осягнення гол. проблем буття, володіння тонкими пластич. нюансами, уникнення поверхн. компілятивності та пародіювання, водночас він далекий від зовн. афектації. Учасник зарубіж. виставок (від 1986). Твори зберігаються в Черніг., Херсон., Івано-Фр. ХМ, музеї м. Пещани (Словаччина). Останнім часом приділяє увагу сакрал. мистецтву (монум. розпис). Виконав розпис «Різдво Христове» у Свято-Троїц. монастирі в Києві (1999, співавт.), серію ікон в екстер’єрі (каплиця «Хрещення Господнє» в Києві, 2002).

Тв.: «Пам’яті полеглих» (1976), «Тривога» (1977), «Київський гандбол» (1979), «Тиша», «Натюрморт в інтер’єрі» (обидва – 1980), «Гандбол» (1983), «Розмова з батьком» (1985), «Мій дід Денис Алімович» (1988), «Блакитна чаша» (1990), «Юдіф» (1991), «Сад пірамід», «Дендрарій», «Тріо» (усі – 1992), «У парку» (1994), «Торс» (2000), «Собор» (2002).

О. І. Овчаренко

Основні твори

«Пам’яті полеглих» (1976), «Тривога» (1977), «Київський гандбол» (1979), «Тиша», «Натюрморт в інтер’єрі» (обидва – 1980), «Гандбол» (1983), «Розмова з батьком» (1985), «Мій дід Денис Алімович» (1988), «Блакитна чаша» (1990), «Юдіф» (1991), «Сад пірамід», «Дендрарій», «Тріо» (усі – 1992), «У парку» (1994), «Торс» (2000), «Собор» (2002).

Фотоілюстрації

Читати у файлі PDF