КОМАРО́ВСЬКИЙ Абрам Семенович (23. 11(05. 12). 1866, Одеса — 25. 05. 1956, там само) — фахівець у галузі аналітичної хімії. Доктор філософії (1893). На­вчався у Московському університеті, звідки 1888 від­рахований за участь у студентських заворуше­н­нях без права вступу до інших вищих на­вчальних закладів, від­даний під на­гляд поліції. Закінчив політехнікум у Цюриху (Швейцарія, 1892). Від­тоді працював у Бернському університеті в лабораторії професора С. Ко­станецького, де синтезував бензорезорцин. 1896 повернувся у Росію, знову опинився під на­глядом поліції. 1897–1922 — в одеській Центральній лабораторії Міністерства фінансів, контролював технологію виробництва у спиртових та виноробних промисловостях. 1910 і 1911 обирався приват-доцент кафедри хімії Новоросійського університету в Одесі, однак обидва рази не був затверджений опікуном на­вчального округу — К. до­зволено працювати в Університеті лише в лабораторії П. Мелікова, в якій він досліджував пере­кисні сполуки. Після більшовицького пере­вороту 1917 обі­ймав посади доцент Одеського університету, професор аналітичної та технічної хімії Одеських вищих жіночих курсів та хіміко-фармацевтичного ін­ституту. Від 1931 — в Українській філії НДПІ рідкіснометалургійної промисловості (Одеса), де під його керівництвом проводили дослідже­н­ня з аналітичної хімії рідкісних елементів. Роз­робляв та удосконалював якісні і кількісні методи ви­значе­н­ня малих кількостей елементів за допомогою мікрохімічних реакцій з викори­ста­н­ням органічних ре­активів. 1903 вина­йшов реакцію ароматичних альдегідів з вищими спиртами (на­звана його іменем), на основі якої роз­робив колориметричний метод ви­значе­н­ня вищих спиртів у етиловому спирті та вині, що був офіційно ви­знаний у багатьох країнах світу. Пере­клав російською мовою і від­редагував низку під­ручників та посібників з аналітичної хімії, серед них — «Курс аналитической химии», який витримав 9 ви­дань (1904–46).