Акультурація

АКУЛЬТУРА́ЦІЯ (від а… і лат. cultura — обробка, роз­виток, до­гляд, освіта) — процес нівелюва­н­ня етнокультурної самобутності національних меншин під впливом потужного інонаціонального середовища — обʼєктивного чин­ника, який на рівні особистості породжує білінгвізм та бікультуралізм. Сучасне між­нар. право, документи ООН, ЮНЕСКО, Ради Європи, ОБСЄ та ін. між­нар. організацій орієнтують нац. право на створе­н­ня належ. умов для збереже­н­ня етнокультур. самобутності всіх етніч. груп, які проживають на тер. держави, незалежно від їхньої чисельності та ступеня роз­витку. Кон­ституція України і Закон України «Про національні меншини», ін. нормат. акти надають нац. меншинам право зберігати й роз­вивати свою етнічну самобутність. Водночас своєрідність історично зумовленої ситуації в Україні полягає в тому, що під за­грозою залишається етнічна самобутність і свобода політ. та культур. роз­витку самих українців, основної нації, яка тривалий час жила в умовах чужозем. гніту, імпер. політики денаціоналізації. Явища А. досліджували Дж. Боас, Р. Лінтон, Н. Лебедєва, Б. Малиновський, М. Мід, Р. Редфілд, Г. Солдатова, Р. Старк, Т. Таболіна, М. Херсковіц. В Україні про­блеми А. ви­вчають В. Євтух, О. Картунов, Н. Костенко, А. Орлов, В. Павленко, А. Пономарьов, Ю. Римаренко, А. Ручка, С. Таглін.

Завантажити статтю