Акустичний контроль

АКУСТИ́ЧНИЙ КОНТРО́ЛЬ — комплекс методів неруйнівного контролю (НК), що ґрунтується на за­стосуван­ні різноманітних пружних (акустичних) хвиль широкого частотного діапазону (50 Гц — 50 МГц), зокрема по­здовжніх (роз­тягу — стисне­н­ня), поперечних (зсуву), поверх­невих, головних (повзучих), нормальних тощо, які вводяться, як правило, за допомогою пʼєзо­електричних пере­творювачів. Під час контролю аналізується амплітуда хвиль, їхня фаза, частота, швидкість роз­по­всюдже­н­ня та ін. А. к. — один із найуніверсальніших методів НК і за­стосовується на транс­порті, електро­станціях, металург. виробництві, у судно-, автомобіле- та машинобудуван­ні, хім. промисловості, н.-д. лаб. для ви­значе­н­ня стану та якості устаткува­н­ня, виробів, продукції тощо. Акуст. методи контролю поділяються в основному на дві групи за характером ви­промінюва­н­ня і при­йому акуст. хвиль: перші ґрунтуються на ви­промінюван­ні і при­йомі хвиль; другі — лише на при­йомі хвиль. До 1-ї групи належать ехо-метод, тіньовий, дифракційно-часовий, імпе­дансний, когерентний (акуст.-голо­граф.) та акуст.-томо­граф. методи; до 2-ї групи — акуст.-емісійний та шумо-діагност. методи. Виникне­н­ня А. к. повʼязане з дослідж. С. Соколова, який у 1929 вперше за­пропонував тіньовий метод із викори­ста­н­ням без­перервних акуст. хвиль для виявле­н­ня дефектів матеріалу, а в 30-х рр. сформулював осн. принципи А. к. і започаткував ультра­звук. приладобудува­н­ня. У 1940 амер. учений Ф. Файєрстон за­пропонував ехо-імпульсний метод, а 1943 у США виготовлено перші ехо-імпульсні прилади. Від 1949 почалася роз­робка акуст. (ультра­звук.) дефекто­скопів у СРСР. У 60-х рр. роз­вивається теорія і практика ультра­звук. контролю; Всесоюз. НДІ неруйнівного контролю (ВНДІНК) і завод «Електроточ­прилад» (нині НДІНК, обидва — Кишинів) виготовляють серій. дефекто­скоп для ручного А. к.; роз­робляється автоматизація контролю зварних швів, зокрема Ін­ститут електрозварюва­н­ня НАНУ спільно із ВНДІНК та НДІНК роз­робив установки автоматиз. ультра­звук. контролю зварних швів, які впроваджено на Півд. машинобуд. заводі (Дні­пропетровськ), Харциз. (Донец. обл.), Челябін. та Виксун. (обидва — РФ) трубних заводах. Нині у звʼязку з роз­витком компʼютерної техніки створ. універс. мікро­процесорні дефекто­скопи заг. при­значе­н­ня, функції яких забезпечуються про­грамним шляхом і за потреби можуть доповнюватися спец. функціями: від­ображе­н­ня дефектів у 3-х проекціях, отрима­н­ня голо­граф. і томо­граф. зображень тощо. Пер­спект. напрямками А. к. є роз­виток методів компʼютериз. контролю (акуст. голо­графії, томо­графії та емісії, акуст. фокусуючої апаратури, дифракційно-часового методу), які шляхом комплекс. досліджень, враховуючи роз­рахунки на міцність, ви­значатимуть якість обʼєктів контролю, а також створе­н­ня апаратури, що до­зволяла б виявити дефект, ви­значити його параметри і автоматично зробити роз­рахунок на міцність досліджуваної кон­струкції.

В Україні Б. Патон створив школу з роз­робки методів і систем автоматизації А. к. і діагностики зварювал. зʼ­єд­нань (в Ін­ституті електрозварюва­н­ня та Фіз.-мех. ін­ституті НАНУ). Вагомий внесок у роз­виток цього напрямку в Україні зробили Л. Лобанов, М. Карновський, В. Троїцький, А. Недосєка, З. Назарчук, О. Карпаш, В. Радько, Я. Зінчак, А. Малинка, А. Стипура та ін. Фахівців з А. к. в Україні готують на каф. «Прилади та системи неруйнівного контролю» Нац. тех. університету України «Київ. політех. ін­ститут» та каф. «Методи та прилади контролю якості» Івано-Фр. тех. університету нафти і газу.

Завантажити статтю