Афанасьєв Георгій Омелянович — Енциклопедія Сучасної України

Афанасьєв Георгій Омелянович

АФАНА́СЬЄВ Георгій Омелянович (28. 02 (12. 03). 1848, м. Уфа, Башкирія, Росія – 1925, Белґрад) – історик, громадський і державний діяч. Закін. Новорос. ун-т (1869, Одеса), де працював приват-доц. на каф. всесвіт. історії, але його змусили залишити посаду як «політично неблагонадійного». Учителював, працював журналістом, від 1979 – дир. Т-ва взаємного кредиту. 1884 захистив леалістер., а 1892 – доктор. дисертації. Від 1896 – керуючий справами Держ. банку в Києві. Від 3 травня 1918 – чл. РМ Української Держави: держ. контролер, а згодом (листо-пад – грудень) – міністр закордон. справ в уряді С. Гербеля. Емігрував до Югославії. Автор серії праць із франц. і англ. історії, низку робіт присвятив тогочасній політ. ситуації.

Літ.: Революция на Украине по мемуарам белых. Москва; Ленинград, 1930; Скоропадський П. Спогади: Кінець 1917 – грудень 1918. К.; Філадельфія, 1995.

Г. Д. Зленко

Статтю оновлено: 2001

Покликання на статтю
Г. Д. Зленко . Афанасьєв Георгій Омелянович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=44649 (дата звернення: 18.05.2021)