Консовський Олексій Анатолійович

КОНСО́ВСЬКИЙ Олексій Анатолі­йович (Консовский Алексей Анатольевич; 15(28). 01. 1912, Москва — 20. 07. 1991, там само) — російський актор, артист роз­мовного жанру. Нар. арт. РРФСР (1976). Державна премія РРФСР ім. братів Васильєвих (1966). Закін. Держ. екс­перимент. театр. технікум при Держ. театрі ім. В. Мейєрхольда (Москва, 1933), де від­тоді й працював. 1935–36 — актор сту­­дії під керівництвом М. Хмельова (Мос­ква), 1937–38 — Моск. театру ро­­бітн. молоді, 1938–39 — Ленінгр. театру комедії (нині С.-Петер­бург), 1940–43 — кіностудії «Союздитфільм», 1943–50, 1953–86 — Держ. театру ім. Мосради, 1950–53 — драм. театру ім. М. Єр­молової (усі — Москва). Дебютував у кіно роллю Кузьми Захаркіна у фільмі «Оста­н­ня ніч» (1936, реж. Ю. Райзман, Д. Васильєв). К. тяжів до лірико-романт. трактува­н­ня образу, грав героїв із глибоким духовним світом. Володів виразним голо­сом, тонким від­чу­т­тям слова, за допомогою якого вдало характеризував персонажа. Водночас багато ви­ступав на радіо і телебачен­ні із худож. чита­н­ням поезії і прозових творів класиків рос. і зарубіж. літ-ри; брав участь у дублюван­ні худож. і до­­кум. стрічок, мультфільмів. Ролі: Павло Корчагін («Як гартувалася сталь» за М. Островським), Трє­плєв («Чайка» А. Чехова), Незнамов («Без вини винні» О. Островського), Старець Зосим («Брати Карамазови» за Ф. Достоєвським), Рюмін, Звонцов («Дачники», «До­стигаєв та інші» М. Горь­кого), Андрій Ваганов («Історія одного коха­н­ня» К. Симонова), Неві­домий («Маскарад» Ю. Лермонтова), Філіп­по («Благочестива Марта» Т. де Моліни), Суддя Самуель («Дивна місіс Севідж» Дж. Патріка), Едгар, Родріґо («Король Лір», «Отел­ло» В. Шек­спіра), Леандро («Комедіанти» Х. Бенавенте), Артюр («Дама з камеліями» за А. Дюма); у кіно — Франц («Болотні солдати», 1938, реж. О. Мачерет), Лермонтов (однойм. фільм, 1943, реж. А. Гендельштейн), Коля Шаригін («Сільська вчителька», реж. М. Донськой), Принц («Попелюш­ка», реж. Н. Кошевєрова, М. Шапіро; обидва — 1947), Микола Кірсанов («Бать­ки і діти», 1958, реж. А. Бергункер, Н. Рашевська), Чарівник («Звичайне диво», 1964, реж. М. Захаров); в укр. стріч­ках — Крутиков («Дочка моряка», 1941, реж. Г. Тасін), Курочкін («Тарас Шев­ченко», 1951, реж. І. Савченко, О. Алов, В. Наумов), Микола Гоголь («Як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифо­ровичем», 1959, реж. В. Карасьов).

Завантажити статтю