Кондрашенко Леонард Іванович
Визначення і загальна характеристика
КОНДРАШЕ́НКО Леонард Іванович (04. 08. 1930, станиця Кайсацька Сталінгр., нині Волгогр. обл., РФ — 06. 04. 2002, смт Гурзуф Ялтин. міськради АР Крим) — поет, перекладач. Член НСПУ (1964) та СП РФ (1996). Літ. премії ім. М. Бірюкова (1968) та ім. А. Чехова (1999). Закін. Чернів. університет (1954), де відтоді й працював. Від 1958 — методист Всесоюз. піонер. табору «Артек» (побл. Гурзуфа). Від 1964 — на творчій роботі. Писав російською мовою. Друкувався від 1950. Більшість творів К. присвяч. дітям. Видав також зб. лірики «Сердолик» (1970) і «Горсть земли» (1978; обидві — Сімферополь); переклав з польс. мови зб. віршів і казок В. Хотомської «Стоножка» (Ленинград, 1982). Засн. щоріч. Пушкін. свят (1976), Музею О. Пушкіна (1989) в Гурзуфі. 2010 на будинку, де жив К., встановлено мемор. дошку.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Тарарам. Москва, 1959; Грибные шляпки. Сф., 1960; Бухта Барахта. Сф., 1960; Наш Артек. Сф., 1960; На дне морском. Москва, 1964; Артек. Сф., 1966; 1970; Про машины. Москва, 1969; Солнце на ладони. Сф., 1969; Отважная песня: Пионер. песни. Москва, 1980; Серебряный олень. К., 1980; Душа распахнута, как книжка. Сф., 2008.
Завантажити статтю
.jpg){kind=small}
Людина 
