Кондрашенко Леонард Іванович

КОНДРАШЕ́НКО Леонард Іванович (04. 08. 1930, станиця Кайсацька Сталінгр., нині Волгогр. обл., РФ – 06. 04. 2002, смт Гурзуф Ялтин. міськ­ради АР Крим) – поет, перекладач. Чл. НСПУ (1964) та СП РФ (1996). Літ. премії ім. М. Бірюко­ва (1968) та ім. А. Чехова (1999). Закін. Чернів. ун-т (1954), де від­тоді й працював. Від 1958 – методист Всесоюз. піонер. табору «Артек» (побл. Гурзуфа). Від 1964 – на твор. роботі. Писав рос. мовою. Друкувався від 1950. Біль­шість творів К. присвяч. дітям. Видав також зб. лірики «Сер­долик» (1970) і «Горсть земли» (1978; обидві – Сімферополь); переклав з польс. мови зб. вір­шів і казок В. Хотомської «Стоножка» (Ленинград, 1982). Засн. щоріч. Пушкін. свят (1976), Музею О. Пушкіна (1989) в Гурзуфі. 2010 на будинку, де жив К., встановлено мемор. дошку.

Тв.: Тарарам. Москва, 1959; Гриб­ные шляпки. Сф., 1960; Бухта Барахта. Сф., 1960; Наш Артек. Сф., 1960; На дне мор­ском. Москва, 1964; Артек. Сф., 1966; 1970; Про машины. Москва, 1969; Солн­це на ладони. Сф., 1969; Отважная песня: Пионер. песни. Москва, 1980; Се­­реб­ряный олень. К., 1980; Душа распахнута, как книжка. Сф., 2008.

В. С. Бушняк