Конечний Фелікс-Кароль

КОНЕ́ЧНИЙ Фелікс-Кароль (Koneczny Feliks Karol; 01. 02. 1862, м. Краків, Польща – 10. 02. 1949, там само) – польський історик та історіософ. Д-р габіліт. (1920), проф. (1922). Закін. Яґеллон. ун-т у Кракові (1888). Вивчав архіви Ватикану (1889–90). Працював бібліотекарем, архівістом, водночас уміщував публікації в часописах «Czas», «Głos Narodu», «Świat Słowiański» (був його ред.) та ін. Від 1919 – в Ун-ті С. Баторія (Вільно, нині Вільнюс): 1922–29 – зав. каф. Сх. Європи. Розглядав історію як систему цивілізацій, що взаємодіють між собою, при цьому особл. місце відводив зх. (катол.) цивілізації, яку протиставляв сх. цивілізаціям. Вважав польс. культуру найціннішою складовою катол. цивілізації. У істор. працях проповідував культуртрегер. місію польс. шляхти на укр. землях напередодні створення сх.-сло­в’ян. держави – Київ. Русі, запе­речував прогресивну роль козацтва в історії укр. народу, Визв. вій­ну під проводом Б. Хмель­ниць­­кого зображував як грабіж­ниц. походи черні, інспіров. Ос­­ман. ім­перією з метою послаблення Речі Посполитої.

Пр.: Jagiełło i Witold. Lwów, 1893; Dzieje Rosji. Т. 1–2. Wilno, 1917; 1929; O pierwotnej polskości Ziemi Chełmińskiej i Rusi Czerwonej. Warszawa, 1920; Pols­kie Logos a Ethos. Roztrząsanie o znac­zeniu i celu Polski. T. 1–2. Poznań, 1921; O wielości cywilizacyj. Kraków, 1935.

Ф. І. Стеблій