КОНОВА́ЛОВ Михайло Іванович (01(13). 11. 1858, с. Будихіно, нині Ярослав. обл., РФ — 25. 12. 1906, Київ) — фахівець у галузі органічної хімії, педагог. Доктор хімії (1893), проф (1896). Закін. Моск. університет (1884), де й працював до 1896. У 1896–99 — проф. та завідувач кафедри неорган. хімії Моск. с.-г. ін­ституту; 1899–1906 — організатор і перший декан хім. від­діл. та завідувач кафедри неорган. хімії, водночас 1902–04 — директор Київ. політех. ін­ституту (під його керівництвом 1903 від­бувся перший випуск). 1905 із колегами ви­ступив проти сваві­л­ля держ. чиновників та без­правʼя у ВШ, під­писавши «за­­яву 342». Осн. наук. праці присвяч. ви­вчен­ню дії азот. кис­­лоти на орган. сполуки. Від­крив нітруючу дію азот. кислоти на граничні вуглеводи (реакція К., 1888); роз­робив методи отрима­н­ня оксидів, спиртів, альдегідів, кетонів, а також виділе­н­ня й очище­н­ня різних нафтенів; ви­значив будову вуглеводів. Разом зі спів­робітниками та студентами К. синтезував понад 400 хім. сполук. Автор наук.-популяр. нарисів «О воде» (1910), «О воздухе» та «О твердой земной коре» (обидва — 1911; усі — С.-Пе­тербург; Київ). У вестибюлі гол. корпусу Нац. тех. університету України «Київ. політех. ін­ститут» вста­новлено погру­д­дя К., на фасаді корпусу — мемор. дошку (1985). Серед учнів — А. Думанський, В. Іжевський, В. Плотніков, С. Ре­­форматський, А. Чичибабін.