ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Іван (16. 11. 1875, с. Мала Лука, нині Гусятин. р-ну Терноп. обл. — 08. 04. 1938, Львів) — скрипаль, композитор, педагог. Навч. у Терноп. гімназії. 1899–1913 працю­вав у судових установах, водночас 1903–10 — викладач 2-ї гімназії, 2-й диригент товариства «Боян», організатор ансамблю, де грав М. Кру­шельницький (усі — Тернопіль). 1910 склав іспит на посаду вчителя спів­ів і гри на скрипці. Від 1913 викладав спів і музику в приват. учител. жін. семінарії товариства «Рідна школа» у Львові. Під час 1-ї світової вій­ни мобілізов. до австро-угор. армії. Після поране­н­ня мешкав у Відні, приватно брав уроки гармонії та композиції у Р. Штера (1915–17), викладав спів і гру на скрипці на семінар. курсах. Від 1918 — у Львові: вчителював у приват. учи­тел. семінарії; організовував кон­церти, зокрема шевченків.; ви­ступав як скрипаль, хор. диригент. Від 1919 — проф. музики єдиної у Львові учител. семінарії з українською мовою навч.; у 1920–30-х рр. (з пере­рвами) — у Вищому муз. ін­ституті; 1934–37 — в польс. семінарії. У репертуарі — твори Й.-С. Баха, Й. Брамса, Г. Венявського, на власні слова. В основі пед. діяльності — вихова­н­ня не лише виконав., а й заг. худож. культури своїх учнів, зокрема приділяв увагу укр. репертуару, що сприяло популяризації на­дбань вітчизн. муз. мистецтва в середовищі укр. і зарубіж. культур. громадськості. Музикозн. спадщина Л. включає навч.-метод. роботи з історії та теорії музики, гри на скрипці. Серед учнів — Є. Цегельський. Автор під­ручника «Нарис історії музики» (Л., 1921), у якому подав стислий кон­спектив. огляд світ. історії музики, починаючи від Давнього Єгипту, а також доклад­но роз­глянув зх.-укр. му­зику, що стало першою спробою панорам. висвітле­н­ня цього фрагмен­ту нац. муз. процесу.