Лобко Михайло Сергійович — Енциклопедія Сучасної України

Лобко Михайло Сергійович

ЛОБКО́ Михайло Сергійович (06. 09. 1915, с. Кам’янське, нині м. Дні­продзержинськ Дніпроп. обл. – 24. 07. 2001, там само) – бандурист, педагог. Засл. арт. УРСР (1954). Учасник 2-ї світ. війни. Гри на бандурі навч. у батька, згодом брав уроки у П. Сінячевського. Навч. у фабрично-завод. уч-щі (1931–33), закін. Дні­продзержин. вечір. металург. роб­фак (1936). У 1933–37 працював на вироб-ві. 1937–44 – на військ. службі. Від 1944 мешкав і працював у Дніпродзержинську: 1946–64 – кер. Капели бан­дуристів при Палаці культури Дніпров. металург. комбінату ім. Ф. Дзержинського, водночас 1954–62 – дир., 1962–72 – викл. дит. муз. школи № 1. Автор праць «Виховна робота в самодіяльному колективі» (1954), «До­рогу бандурі» (1963). Упорядкував «Збірник пісень кобзарів» (1964). Серед учнів – Ю. Демчук.

Н. М. Буланова

Статтю оновлено: 2016

Покликання на статтю
Н. М. Буланова . Лобко Михайло Сергійович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=56003 (дата звернення: 25.07.2021)