Луцик Микола Олександрович — Енциклопедія Сучасної України

Луцик Микола Олександрович

ЛУ́ЦИК Микола Олександрович (02(15). 09. 1912, нині Хмельн. обл. – 09. 12. 1998, м. Кривий Ріг Дніпроп. обл.) – майстер різьблення на дереві. Нар. художник СРСР (1988). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Освіта середня. Працював 1932–72 (з перервою) на буд-ві Криворіз. металург. з-ду «Криворіж­сталь», модельником ливар. цеху. На творчість Л. справили вплив криворіз. краєзнавці О. Васякін, Б. Куновський, М. Северенчук, О. Степаненко, Ю. Сич. Учасник міських, обл., всеукр. мист. виставок від 1975. Персон. – у Кривому Розі (1982), Москві (1988). Створюючи казк. персонажів, погруддя, скульптурні ком­позиції на вироб. і козац. тематику, посуд, макети церков та істор. будівель, палиці, люльки, використовував переважно горіх, каштан, липу, бук, дуб і сосну. Про його творчість на укр. телебаченні знято фільм. Деякі роботи зберігаються у Криворіз. істор.-краєзн. музеї.

Тв.: серія – «Персонажі за легендами Криворіжжя», «Славетні земляки» (обидві – 1970–80-і рр.); погруддя – Б. Полєвого (1972), С. Ковпака (1973), Т. Шевченка (1974), Л. Толстого (1975), В. Висоцького (1979); скульптурні ком­позиції – «Візник», «Тачечник», «Сталевар», «Горновий», «Будівничий» (усі – 1982–85, для Музею Криворіз. металург. з-ду), «Козак Ріг» (1989), «Іван Сірко» (1988), «Полковник Іван Сіромаха» (1990), «Козак Сава Самодрига» (1991), «Запорожець» (1992).

О. В. Степаненко

Статтю оновлено: 2017

Покликання на статтю
О. В. Степаненко . Луцик Микола Олександрович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=59414 (дата звернення: 17.09.2021)