Львівський музей народної архітектури та побуту ім. К. Шептицького

ЛЬВІ́ВСЬКИЙ МУЗЕ́Й НАРО́ДНОЇ АРХІТЕКТУ́РИ ТА ПО́БУТУ ім. К. Шептицького, Народної архітектури та побуту музей у Львові ім. К. Шептицького Створ. як від­діл нар. будівництва Музею етно­графії та нар. побуту АН УРСР (нині Ін­ститут народо­знавства НАНУ) від­повід­но до ріше­н­ня Львів. облвиконкому 1966 та по­станови РМ УРСР 1967. У 1971 реорганіз. в окрему установу з сучас. на­звою, у на­ступ. році його від­крито для від­відувачів. Під­порядк. Львів. обл. упр. культури, від 2003 — Львів. міськраді. Від 2016 — ім. К. Шептицького. Знаходиться у місцевості Кайзервальд, на тер. регіон. ландшафт. парку «Знесі­н­ня». Музей побудований за етногр. принципом. Осн. напрями діяльності: ви­вче­н­ня, збереже­н­ня та популяризація памʼяток деревʼяної архітектури, предметів побуту, нар. культури та зразків нар. мистецтва усіх істор.-етногр. груп Зх. України, що сформувалися на­прикінці 19 — на поч. 20 ст. (Бойківщина, Лемківщина, Гуцульщина, Волинь, Поді­л­ля, Поліс­ся, Буковина, Закарпа­т­тя та Львівщина). На пл. 36,5 га архіт. обʼєкти екс­понуються у традиц. для них взаємо­звʼязку — в сільс. ансамблях. 15–20 архіт. споруд формують мікросело, в якому є хати з хліва- ми та стодолами, громад. олійня і тартак, пасіка та водяний млин побл. ставка, а в центрі — церква, школа та громад. дзвін. Житл., госп. і вироб. споруди від­творені з від­повід. інтерʼєрами: побут. предметами, посудом, одягом, с.-г. знаря­д­дями, інструментами. Етно­графи й архітектори музею, досліджуючи у пошук. екс­педиціях памʼятки архітектури, опитуючи десятки місц. жит., компонували гуцул., покут., лемків. й ін. мікросела типовими, давніми памʼятками з цікавим вираз. архіт.-худож. виріше­н­ням. Комплектува­н­ня музею було найважливішою ділянкою роботи. Будівлі маркували перед роз­бира­н­ням, пере­возили та від­творювали на тер. музею. Від­чу­т­тя атмо­­сфери села досягнуто вдалим вписува­н­ням споруд у довколиш. ландшафт. Нині львів. скансен — один із найбільших музеїв під від­критим небом в Європі. На його тер. від­творено понад 120 памʼяток нар. деревʼяної архітектури. Серед них — хати, збудовані у 1749, 1792, 1812, 1846, 1860, 1887, 1900; госп.-вироб. споруди — водяний млин, вітряки, сукновальня, тартак, кузня, олійня. Налічується 7 храмів, що є найбільшою у світі колекцією церков, зі­браною в одному скансені. Лише одна з цих памʼяток — лемків. церква — від­творена з нового матеріалу за зразком храму 1831 з с. Котань (Польща). Остан. набутком серед культ. споруд є костел 1936 із с. Язлівчик Бродів. р-ну Львів. обл. (від­творений у музеї 2013). Найвидатніша памʼятка серед храмів музею — церква Премудрості Божої 1763 із с. Кривка Турків. р-ну Львів. обл. До Львова її пере­везено 1930 за сприя­н­ня мистецтво­знавця М. Драґана, мово­знавця І. Свєнціцького, митрополита Андрея Шептицького. У церкві по­стійно ведуть богослужі­н­ня монахи Свято-Іванів. студит. монастиря. Понад 20 тис. екс­понатів музей. фондо­сховища згруповані у 18 збірок. Найбільша з них — понад 8 тис. зразків нар. одягу та тканин, серед яких велика колекція сорочок різних етногр. місцевостей. Пред­ставлений знач. фонд гончарства та кераміки, окрасою якого є колекція гуцул. кахлів. Серед унікал. екс­понатів — 12 старовин. рукописів, зокрема Євангеліє 15 ст. та «Тріодь цвітна» 1451, 128 старо­друків 15–16 ст., зокрема «Апостол» Івана Федорова, ви­даний у Львові 1574, та «Апостол» 1665. У музеї — велика збірка іконопису з цін­ними памʼятками 15 ст., зокрема ікона «Богородиця Милува­н­ня з похвалою», зберігається найдавніший галиц. процесій. хрест із живопис. зображе­н­нями. Окрім памʼяток мистецтва, речей домаш. вжитку, меблів і с.-г. знарядь, музейні працівники зібрали бл. 200 нар. муз. інструментів. Фрагменти збірок фондо­сховища часто демонструють у музей. ви­ставк. залі. Тут екс­понують свої роботи ві­домі художники, митці-початківці та майстри нар. творчості. Гончарі, різьбярі, ткачі, майстри деревʼяної або сирної іграшки беруть участь у музей. святах. У музеї проводять наук. конф., фольклорні ярмарки, фестивалі нар. музики, заходи до реліг. свят тощо. Його екс­позиції використовують для зйомок худож. і наук. фільмів («День отця Сойки», ви­става, Львів. телебаче­н­ня; «Таємниці святого Юра», Київ. кіностудія ім. О. Довженка, обидва — 1981; «Кармелюк»; «Украдене щастя», обидва — 1984; «Час збирати камі­н­ня», 1993; «Роксоляна», 1995; усі — Укртелефільм; «Данило Галицький», Одес. кіностудія, 1986), муз. ві­деокліпів (за участі В. Зінкевича, Н. Яремчука, І. Білозіра, О. Білозір та ін.). Директор — Р. Назаровець (від 2013).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю