МАКО́ВСЬКИЙ Володимир Матві­йович (15(27). 07. 1870, м. Єйськ, нині Краснодар. краю, РФ — 03. 01. 1941, Харків) — фахівець у галузі турбінобудува­н­ня. Доктор технічних наук (1935). Заслужений професор України (1924). Закін. Харків. технол. ін­ститут (1894). Працював 1896–99 заст. нач. Гол. паровоз. майстерень у Харкові. 1899 за участь у рев. русі висланий у м. Грозний (нині Че­чня, РФ), 1900–04 — зав. мех. об­ладна­н­ня нафт. промислів. 1904–30 — викладач Катериносл. гірн. училища (нині Нац. гірн. університет, Дні­про), де про­йшов шлях від асист. каф. приклад. і гірн.-завод. механіки до ректора (1926–28), від­крив спеціальності з під­готовки інж. машинобудівників теплових установок. 1910 — у закордон. від­ряджен­ні в Німеч­чині та Швейцарії, після поверне­н­ня з якого організував теплосилову лаб. Від 1930 — у Харків. мех.-маш.-буд. ін­ституті (згодом Харків. політех. ін­ститут), де створив каф. турбінобудува­н­ня і заснував (1933) першу в СРСР газотурбін­ну лаб. при ній, які й очолив. За проектом М. на Харків. турбогенератор. заводі побудовано (1940) першу вітчизн. стаціонарну газову турбіну потуж. 736 кВт (1000 к. с.). Засн. газотурбобудува­н­ня у СРСР. Наукові праці присвяч. нафт. промислам, досліджував теплосилове обладна­н­ня, великі газоповітро- та пароповітродувні машини.