Малильо Софія Михайлівна

Визначення і загальна характеристика

МАЛИ́ЛЬО Софія Михайлівна (03. 12. 1926, с. Вишні Верецьки, нині Верхні Ворота Воловец. р-ну Закарп. обл. — 19. 10. 2015, там само) — поетеса, громадська діячка. Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2009). Дипломантка 16-го Всеукр. літ.-краєзн. конкурсу ім. М. Ут­риска (2012), лауреатка міської літ. премії ім. Ю. Мейгеша (2013). Початк. освіту здобула в рідному селі, середню — в укр. гімназії м. Модржани (Чехія). У роки 2-ї світової вій­ни — у Зх. Німеччині, після закінчення вій­ни повернулася на Закарпаття. 1947 вступила до Львів. університету, 2 листопада 1948 заарешт., 1949 без судового слідства засудж. за «сприяння міжнар. буржуазії» до 10-ти р. таборів, покарання відбувала на Колимі та в Іркут. обл. (РФ). У липні 1956 звільнена з повною реабілітацією. Поновилася і закін. Львів. університет (1960). Учителювала в сільс. школах різних областей, 24 р. — у с. Мо­шурів Тальнів. р-ну Черкас. обл., 5 р. викладала у Дрогоб. пед. інституті (Львів. обл.). Член Всеукр. товариства політ­в’язнів та репресованих, Всеукр. об’єдн. письменників Бойківщини. Починала писати вірші ще до вій­ни, але обставини життя припинили її творчість. Справжня поет. творчість розпочала­ся 1990. Осн. теми: любов до України, звертання до героїчно-трагіч. сторінок історії України, прослава Бога та видат. постатей, проблеми рідної мови, описи природи та заклики до її збереження, заклики до актив. громадян. позиції українців, ліричне світовідчуття. Хоч багато в її віршах мотивів страждання й горя, однак струменіє з них палка любов до життя. Багато друкувалася в періодиці незалеж. України.

Завантажити статтю