Маса — Енциклопедія Сучасної України

Маса

МА́СА – фундаментальна фізична величина, що визначає інерційні та гравітаційні властивості тіл – від макроскопічних об'єктів до атомів і елементарних частинок – у нерелятивістському наближенні, коли їхні швидкості дуже малі порівняно зі швидкістю світла. У цьому наближенні М. тіла слугує мірою кількості речовини, що міститься в ньому. За законом адитивності, М. тіла дорівнює сумі мас його складових частин. За законом збереження, у застосуванні до деякого процесу М. даної системи залишається незмінною, зокрема сума мас складових частин до процесу дорівнює сумі мас частин після процесу. Розрізняють інертну та гравітац. М. За законами Ньютона, інертна М. визначає прискорення, якого набирає тіло під дією сили. Властивість тіла зберігати стан свого руху або спокою називають інертністю тіла. Оскільки М. тіла визначає прискорення під дією сили, то вона є мірою інертності тіла. За одиницю вимірювання інерт. М. беруть М. еталона, вага якого дорівнює одиниці ваги 1 кг (кілограм-сила). Гравітац. М. є мірою притяжіння даного тіла до ін. матеріал. тіл, визначаючи за законом всесвіт. тяжіння силу F12, з якою притягуються один до одного два точк. тіла.

де m1 – гравітац. М. першого тіла, m2 – гравітац. М. другого тіла, R – відстань між тілами. М. інертна та М. тяжіння пропорційні одна одній. У теорії відносності М. тіла залежить від швидкості v його руху

де m0 – постійна М. тіла, яку воно має в стані спокою (v=0), а с – швидкість світла; m0 тіла характеризує його енергію спокою відповідно до співвідношення Айн­­штайна: E0 = mc2. У теорії відносності М. ізольов. системи тіл не дорівнює сумі мас цих тіл. Зведена М. – умовна характеристика розподілу мас. У рухомій мех. системі вона дозволяє задачу руху двох тіл (напр., рух планети навколо Сонця, рух електрона навколо ядра водню) звести до задачі одного тіла зі зведеною масою

У фізиці твердого тіла ефектив. М. частинки (електрона або дірки) називають динамічну М., яка описує рух частинки в періодич. потенціалі кристала. Електрони та дірки в кристалі рухаються в періодич. полі кристала так, ніби вони вільно рухаються у вакуумі, маючи ефективну М., що відрізняється від М. спокою частинки. Ефективну М., зазвичай, виражають в одиницях М. спокою електрона me (9,11∙10-31 кг), вона може бути як меншою, так і більшою за М. спокою електрона.

Літ.: Стрелков C. П. Механика. Мос­ква, 1965; Иродов И. Е. Основные зако­­ны механики. Москва, 1985; Богацька І. Г., Головко Д. Б., Ментковський Ю. Л. Загальні основи фізики. К., 1991; Матвєєв О. М. Механіка і теорія відносності. К., 1993.

В. А. Одарич


Покликання на статтю