Мамаліологія

МАМАЛІОЛО́ГІЯ (від лат. mammalia — ссавці та ...логія) — роз­діл зоології, що ви­вчає будову, систематику, походже­н­ня, спосіб життя, взаємовід­носини, роль в екосистемах ссавців. Ін. назви — теріологія, ссавце­знавство. Назва «ссавці» зумовлена тим, що ці тварини вигодовують малюків молоком, яке продукується молоч. залозами самок під дією статевих гормонів. Ссавці — найбільш високоорганізовані та еволюційно роз­винуті тварини серед типу хребетних. До класу ссавців належить і людина як біол. вид Homo sapiens. Нині клас ссавців налічує бл. 5000 видів; уважають, що значно більше видів вимерло упродовж історії існува­н­ня класу. Авторство терміна «ссавці» належить англ. ученому Дж. Рею (1693), проте його поширив швед. природо­знавець К. Лін­ней, викори­ставши у праці «Systema naturae» («Система природи», Стокгольм, 1758, т. 1). Термін «теріологія» вживають пере­важно в російськомов. літературі (його за­пропонував 1928 рос. зоолог С. Огньов). Термін «ссавце­знавство» пошире­н­ня не набув. Спо­стереже­н­ня за поведінкою тварин, мисливство, ін. види взаємодії первіс. людини з тваринами сприяли про­гресив. роз­витку органів чуття, мисле­н­ня, ро­зумової діяльності, виживан­ню і врешті — становлен­ню людини ро­зумної. Ссавці мають важливе значе­н­ня в житті людини, адже є джерелом висококалорій. продуктів живле­н­ня, сировини для окремих галузей легкої, харч., фармацевт., парфумер. пром-стей. Ссавці ві­діграли важливу роль у роз­витку людства як транс­порт. засіб і робоча сила (коли люди почали освоювати землю для веде­н­ня с. господарства), для мисливства, як джерело живле­н­ня. У неоліті (8–12 тис. р. тому) предки людини почали приручати диких тварин, що звільняло їх від повсякчас. пошуку їжі, надавало можливість пі­знавати навколиш. світ, піклуватися про нащадків. Серед ссавців роз­різняють дикі та одомашнені види. Про зниклі види ссавців ді­знаємося завдяки наук. напрямку — палеозоології (палеомамаліології). Ссавці — різноманітна група тварин за видовим складом і способом життя, поведінкою, роз­мірами та масою тіла, анатоміч. будовою, фізіологією, ре­продукцією, турботою про потомство та ін. Напр., довжина тіла білозубки карликової 3,5 см, а кита синього — до 33 м; маса тіла від­повід­но 1,5–2 г і до 120 т. Тому в сучас. М. виділяють декілька під­роз­ділів і напрямів ви­вче­н­ня. У межах заг. М. досліджують систематику, фауністику, зоогеографію, морфологію, генетику, палеонтологію, філогенію, еволюцію ссавців. Ви­­окремлюють екол. М., що ви­вчає закономірності динаміки популяцій ссавців, їхнє значе­н­ня в екосистемах, біо­ценотичні звʼязки, аналіз екосистем у просторі і часі, здійснює моніторинг за станом окремих груп ссавців та роз­робку заходів щодо стабілізації їхньої чисельності, випрацьовує теор. базу охорони, заповіда­н­ня, інтродукції, акліматизації та реакліматизації ссавців. Роз­ділом екол. М. є ви­вче­­н­ня поведінки – зоо­психо­логія. Пром. М. здійснює моніторинг за станом запасів пром. звірів, готує рекомендації щодо їхнього від­новле­н­ня та рац. викори­ста­н­ня. Мед. М. провадить моніторинг за чисельністю небезпечних з епідеміол. та епіозотич. по­гляду ссавців. Палеомамаліо­логія ви­вчає вимерлих ссавців у фауніст., системат., філогенет., біо­стратигр. і палеогеогр. аспектах. У межах заг. М. деякі науковці виділяють під­роз­діли, виходячи з таксономіч. статусу ссавців: приматологію (науку про приматів  — мавп, лемурів), антропологію (про людину), хіроптерологію (про летючих мишей, або рукокрилих), кетологію (про китів і дельфінів), гіпологію (про коней), родентологію (про гризунів). Ссавці привертали посилену увагу дослідників у різні періоди історії людства. Ві­домості про них наявні у Біблії, працях давньогрец. філософа Аристотеля. У Київ. Русі деякі дані від­носно пром. звірів ві­домі зі стародав. літописів, зокрема зі зб. «По­ученіе дѣтямъ» Володимира Мономаха (12 ст.). В Європі 15–17 ст. окремі узагальне­н­ня щодо ссавців зʼявилися у мислив. і натурфілос. трактатах (К. Ґеснер, Ґ. Бюф­фон, К. Лін­ней). У 19–20 ст. у Європі та США публікували числен­ні моно­графії про ссавців. Особливе значе­н­ня мають узагальнювальні зведе­н­ня зі світ. теріофауни (М. Вебер, А. Брем, П. Ґрас­се, Ж. Півто) та каталоги (Е.-І. Трус­сар, Дж.-Ґ. Сім­псон, М. Мак­Кен­на), які містять ві­домості щодо сучас. і вимерлих форм ссавців. У Рос. імперії цілеспрямов. ви­вче­н­ня ссавців роз­почалося з організацією АН (1725). Їх досліджували П. Пал­лас, І. Лєпьохін, С. Гмелін, Г. Сте­л­лєр та ін. Подальший роз­виток мамаліол. дослідж. на тер. Рос. імперії у 19 ст. повʼязаний з іменами Ф. Брандта, Е. Еверсмана, О. Мід­дендорфа, М. Сєверцова, О. Нордмана; чітко окреслився палеомамаліол. напрям (В. Ковалевський). 20 ст. характеризується бурхливим роз­витком усіх напрямів мамаліол. дослідж. на тер. колиш. СРСР, зокрема УРСР. Акад. ВУАН М. Кащенко 1919 створив у Києві зоол. музей (нині Національний науково-природничий музей НАНУ), де ссавці склали значну частину екс­позиції. У галузі заг. М. упродовж сторіч­чя друкували багатотомні вид., присвяч. звірам СРСР і суміж. країн (С. Огньов, B. Гептнер), та окремі випуски серiї «Фауна СССР» (А. Аргіропуло, Б. Вино­градов, М. Воронцов, І. Громов, О. Гуреєв, І. Соколов, В. Топачевський, К. Фльоров), що охоплювали і тер. тодіш. УРСР. Укладено перші теріол. випуски багатотом. вид. «Фауна України» (І. Пі­доплічко, В. Абелєнцев, Б. Попов), ви­значники ссавців фауни СРСР (М. Бобринський, І. Громов, О. Гуреєв, О. Кузякін, Б. Кузнецов, Г. Новиков, І. Соколов, П. Стрелков, К. Чапський) та окремих рядів звірів фауни СРСР (Б. Вино­градов, А. Аргіропуло, І. Громов, Г. Новиков) та України (О. Мигулін). Ви­дано регіон. зведе­н­ня від­носно теріофауни України (О. Корнєєв, Ю. Крочко, К. Татаринов). Велике значе­н­ня мають довідк. багатотомне вид. із систематики ссавців світ. фауни (В. Соколов), каталог ссавців СРСР (містить сучасні та викопні форми, І. Громов), наук.-популярне вид. «Млекопитающие» в серії «Жизнь животных» (Москва, 1989, т. 7). Певного роз­витку набули дослідж. у галузі теріоморфології (П. Гамбарян, Б. Матвєєв, В. Суханов; в Україні – Г. Агарков, М. Ковтун, С. Ман­­зій, В. Мороз), біо­механіки (К. Мельник, В. Кликов), цитології (Н. Родіонова, А. Житніков), каріосистематики (С. Меж­жерін). Закладено фундамент заг., екосистем., популяцій. та радіац. екології ссавців (В. Большаков, М. Калабухов, Д. Кашкаров, М. Наумов, С. Шварц; в Україні – І. Сокур, В. Гайченко, І. Ємельянов, О. Пахомов, П. Свириденко). У 20 ст. від­бувся знач. роз­виток дослідж. із палеотеріології. Ви­дано числен­ні моногр. зведе­н­ня та каталоги, присвяч. походжен­ню ссавців, систематиці окремих їхніх груп, регіон. палеотеріофаунам і теріокомплексам окремих опор. роз­різів та місце­знаходжень (О. Борисяк, М. Верещагін, Л. Габунія, К. Фльоров; в Україні – О. Алексєєв, О. Короткевич, В. Крокос, М. Па­влова, І. Пі­доплічко, Л. Рековець, В. Топачевський, І. Хоменко). Певного роз­витку набули мед. (М. Калабухов, В. Кучерук) та пром. (А. Томілін, О. Яблоков; в Україні – О. Салганський) М.; роз­ширено роботи в галузі охорони ссавців (О. Яблоков). Укладено перші під­ручники з М. На­прикінці 20 ст. за про­грамою ЮНЕСКО «Людина та біо­сфера» Комітетом при АН СРСР започатковано серію моно­графій «Виды фауны СССР и со­предельных стран»; за участі укр. зоологів-морфологів у Мос­­кві опубл. колективні праці «Волк» (1985), «Ондатра» (1993). На­прикінці 20 — на поч. 21 ст. ви­дано низку фундам. праць з еволюції, морфології, ембріології, різних систем органів однієї з найменш ви­вчених груп ссавців — летючих мишей (М. Ковтун, Н. Жукова, І. Ковальова, Р. Лихотоп, С. Леденьов, О. Панютіна). Створ. Всесоюзне теріол. товариство при АН СРСР (1973, президент — В. Соколов), Між­нар. теріол. товариство (1974), Теріологічне товариство Українське (1986, президент — В. Топачевський, віце-президенти — І. Ємельянов, М. Ковтун), нац. теріол. товариства в США, Бразилії, а також при університетах ін. країн. Проведено 12 Між­нар. теріол. кон­гресів (1974–2017). Організовують між­нар. конф., присвяч. різним групам ссавців, зокрема понад 10 — про рукокрилих (1986 — у Києві при Ін­ституті зоології АН УРСР). Матеріали з М. вміщують у ж. «Вестник зоологии» (від 1967), фахових вид. США, Франції, Польщі, Німеч­чини, Австралії, Арґентини, РФ. Дослідж. у галузі М. тривають: за різними напрямами ви­вчають усі групи ссавців, впроваджують молекулярно-генет. методи.

Завантажити статтю