Манжора Борис Георгійович — Енциклопедія Сучасної України

Манжора Борис Георгійович

МАНЖО́РА Борис Георгійович (Манжора Борис Георгиевич; 14. 05. 1921, м. Шадринськ, нині Курган. обл., РФ – 04. 11. 2001, м. Саратов, РФ) – російський музикознавець, тромбоніст, педагог. Проф. (1970). Засл. діяч мист-в РФ (1990). Чл. СК РФ (1956) та України. Закін. оркестр. (1951; кл. К. Гайжевсь­кого, С. Режеппа) та музикозн. (1953; кл. В. Конен, Л. Христіансена) ф-ти Урал. консерваторії у Свердловську (нині Єкатеринбург, РФ). 1938–39 – арт. оркестру Свердлов. театру опери і балету, де грав під кер-вом А. Маргуляна, Л. Брагінського, А. Людмиліна. 1939–46 перебував на військ. службі на Далекому Сході, де також керував військ. ансамблями. 1947–51 – кер. Свердлов. естрад. оркестру; 1951–60 – викл. Урал. консерваторії; 1960–69 та 1975–2001 – у Саратов. консерваторії: 1962–63 – декан, 1963–68 – проректор, 1976–87 – зав. каф. історії музики та духових інструментів; 1968–69 – проректор, 1969–74 – ректор Донец. муз.-пед. ін-ту. Автор творів для тромбона і фортепіано – Концерт, Етюд (обидва – 1969), Ескіз (1971).

Пр.: Уральский народный хор. Свердловск, 1958; Революційна пісня в Донбасі // НТЕ. 1975. № 3; Методика гри на тромбоні. К., 1976; Саратовский академический театр оперы и балета. Саратов, 1996. Т. 1; 2004. Т. 2.

Літ.: Марценюк Г. Українське тромбонове виконавство в контексті європейського духового музичного мистецтва. К., 2013.

І. Д. Гамкало


Покликання на статтю