Маринович Мирослав Франкович — Енциклопедія Сучасної України

Маринович Мирослав Франкович

МАРИНО́ВИЧ Мирослав Франкович (04. 01. 1949, с. Комаровичі Старосамбір. р-ну Львів. обл.) – учасник правозахисного руху, релігіє­знавець. Премії ім. В. Марченка (1995), Укр. асоц. незалеж. твор. інтелігенції ім. В. Стуса (2009). Ордени «За мужність» 1-го ступ. (2006), Свободи (2008), князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2017). Закін. Львів. політех. ін-т (1972). Під час навч. критикував рад. політику, через що потрапив під нагляд КДБ. Від 1974 працював тех. ред. ж. «Початкова школа» та у вид-ві «Техніка» (обидва – Київ), звідки його звільнили за вказівкою з КДБ. У листопаді 1976 разом із М. Матусевичем став одним із чл.-засн. Укр. Гельсин. групи. За правозахисну діяльність неодноразово затримувався міліцією, зазнавав залякувань і погроз. У березні 1977 на вечорі пам’яті Т. Шевченка у Київ. філармонії несподівано вийшов на сцену із М. Матусевичем й ініціював самодіял. спів «Заповіту». 23 квітня того ж року заарешт., 27 березня 1978 за звинуваченням у проведенні антирад. агітації і пропаганди засудж. до 7-ми р. таборів суворого режиму і 5-ти р. заслання. Покарання відбував у Перм. обл. (РФ), брав участь в акціях протесту та голодуваннях. 1978 як в’язня сумління його взяла під свій захист орг-ція «Міжнар. амністія». Від 1984 – на засланні у Казахстані. У березні 1987 звільнений. Мешкав у м. Дрогобич (Львів. обл.), від 1990 – кор. г. «Галицька зоря». Засн. першої у СРСР групи «Міжнар. амністія» (1991), голова Укр. асоц. «Міжнар. амністія» (1993–98). Стажувався у Центрі з вивчення прав людини Колумбій. ун-ту (США, 1996–97). Від 1997 – дир. Ін-ту релігії і сусп-ва, від 2000 – віце-дир. із зовн. зв’язків, від 2005 – перший віце-ректор Укр. катол. ун-ту (Львів). Досліджує історію християнства, проблеми релігіє­знавства та захисту прав людини.

Пр.: Україна на полях Святого Пись­­ма. Дрогобич, 1989; Спокутування комунізму. Дрогобич, 1989; Євангеліє від юродивого // Сучасність. 1990. № 11; Блиск і вбогість українського правозахисного руху // Там само. 1992. № 12; Україна: дорога через пустелю Х., 1993; Українська ідея і християнство, або Коли гарцюють кольорові коні Апокаліпсису. К., 2003; Ecumenist Analyzes the History and Prospects of Religion in Ukraine. Lviv, 2004; Вибране: У 6 т. Л., 2010.

Літ.: В Києві заарештували членів Української Гельсінкської Групи М. Матусевича і М. Мариновича // Свобода. 1977, 26 квіт.; В обороні інж. М. Мариновича і д-ра М. Плахотнюка // Гомін України. 1980, 6 квіт.; Українська Гельсінкська Група. 1978–1982: Док. і мат. Торонто; Балтимор, 1983; Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960–1980-х років. К., 1995; Захаров Б. Нарис історії дисидентського руху в Україні (1956–1987). Х., 2003; A. Fedynsky. Myroslav Marynovych // The Ukrainian Weekly. 2011, 3 July.

В. В. Овсієнко

Статтю оновлено: 2018

Покликання на статтю
В. В. Овсієнко . Маринович Мирослав Франкович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=63634 (дата звернення: 16.10.2021)