МА́РКОВ Дмитро Андрі­йович (12. 10. 1868, с. Грушів, нині Дрогоб. р-ну Львів. обл. — 1938, Братислава) — громадсько-політичний діяч. Брат О. Маркова. Навч. у бурсі Нар. дому у Львові, закін. богослов. факультет Львів. університету, здобув докторат із права у Ін­нсбруц. університеті (Австрія). Працював у судових органах м. Ґрац (Австрія) та Відня, пом. присяж. повіреного у м. Золочів (нині Львів. обл.) і Львові. 1907 обраний послом до Держ. ради від «Рус­ской народной организации», 1913 — до Галиц. кра­йового сейму. Під час 1-ї світової вій­ни 1915 заарешт. за москвофіл. діяльність, за звинуваче­н­ням у держ. зраді у Відні засудж. до смерт. кари, згодом заміненої довіч. увʼязнен­­ням. Звільнений 1918 після роз­паду Австро-Угорщини. У тому ж році став спів­засн. «Рус­ского исполнительного комитета». Намагався зблизитися з укр. делегацією на Париз. мирній конф. 1919–20, у 1922 — із урядом ЗУНР у Відні. Зібрав велику колекцію документів з історії москвофіл. руху. Серед праць — «Рус­ская и украинская идея в Австрии», «Про терпі­н­ня російської національної партії в Галичині» (обидві — 1912), «Преследования за православную веру в Угорской Руси» (1913).