Марченко Ніна Михайлівна — Енциклопедія Сучасної України

Марченко Ніна Михайлівна

МА́РЧЕНКО Ніна Михайлівна (07. 02. 1929, с. Гатне, нині Києво-Святошин. р-ну Київ. обл. – 15. 04. 2011, Київ) – учасниця правозахисного руху, педагог. Дочка Михайла, мати Валерія Марченків. Канд. пед. н. (1968). Міжнар. літ.-мист. премія ім. О. Теліги (2002). Орден «За мужність» 1-го ступ. (2006). Закін. Київ. пед. ін-т (1955). Учителювала (1952–61); працювала в Укр. НДІ педагогіки (Київ, 1961–67, 1976–84) і Київ. пед. ін-ті (1967–76). Читала твори шістдесятників у самвидаві, відвідувала літ. вечори й виставки художників-дисидентів. Після арешту сина активно включилася у правозахисну діяльність: виносила з зони суворого режиму заборонені матеріали, написані ним та ін. політв'язнями, з метою повідомити світ. громадськість про беззаконня й жорстокість рад. влади (безпідставні звинувачення та вироки, відсутність мед. допомоги, жахливі побут. умови у переповнених тюрмах й таборах); зверталася із заявами, клопотаннями, протестами до прокуратури СРСР і РСФСР; надсилала телеграми ген. секр. ЦК КПРС К. Черненку, міністрові МВС СРСР М. Щолокову. Домоглася у Ленінграді (нині С.-Пе­тербург) видачі тіла сина і поховала його на свято Покрови у с. Гатне. Підготувала та видала кн. «Марченко Валерій. Листи до матері з неволі» (1994), «Марченко Валерій. Творчість і життя» (2001; обидві – Київ), «Марченко Валерій. Вірити і тільки» (Дрогобич, 2005).

Літ.: Стадник Н. Ніна Марченко – символ матері // Шлях перемоги. 2002, 4 квіт.; Міщенчук Н. Кращій із матерів // Українки в історії. К., 2004; Овсієнко В. Світло людей: Мемуари та публіцистика: У 2 кн. Х.; К., 2005; Матінка Ніна. Спогади про Ніну Михайлівну Марченко (Смужаницю). К., 2013.

В. В. Овсієнко


Покликання на статтю