Михайличенко Гнат Васильович — Енциклопедія Сучасної України

Михайличенко Гнат Васильович

МИХАЙЛИЧЕ́НКО Гнат Васильович (псевд. і крипт.: Ігнатій Михайлич, Гнатко, Г. М.; 15(27). 09. 1892, с. Студенок Курської губ., нині у складі с. Миропілля Краснопіл. р-ну Сум. обл. – 21. 11. 1919, Київ) – політичний і державний діяч, письменник, публіцист. 1909 вступив до Дергачів. с.-г. школи під Харковом (відрах. за участь в есерів. гуртку), був слухачем Моск. нар. ун-ту. 1914 мобілізов. до рос. армії, дезертирував, 1915 заарешт. і засудж. до 6 р. каторги та довіч. поселення в Сибіру. Повернувся в Україну навесні 1917. Створив і очолив Харків. орг-цію УПСР, обраний чл. її ЦК, чл. УЦР, ЦК Селян. спілки, депутатом Всерос. установ. зборів. В УПСР займав найлівіші позиції, від літа 1917 – один із лідерів лівої інтернаціоналіст. фракції т. зв. лівобережців. Після розколу партії (травень 1918) уві­йшов до ЦК УПСР (боротьбистів). Організатор антигетьман. підпілля 1918, чл. Гол. рев. ком-ту боротьбистів, один із провід. ідеологів партії. Після падіння гетьманату перебував у опозиції до Директорії УНР. 1919 – заст. голови Київ. нелегал. ради робітн. депутатів, співпрацював із більшовиками: чл. виконкому Київради та колегії Київ. губерн. ЧК, чл. ВУЦВК. У травні 1919 – нарком освіти УСРР. За дорученням ЦК УПСР (комуністів-боротьбистів) займався рев. роботою в Зх. Україні. Від серпня 1919 – в антиденікін. підпіллі Укр. комуніст. партії (боротьбистів), ред. її нелегал. органу – г. «Боротьба» в Києві. Заарешт. денікін. контррозвідкою, разом з боротьбистами В. Чумаком та К. Ковалевою розстріл. конвоєм. Літ. спадщина М. хоч і невелика, але мала вплив на формування стильових тенденцій 1920-х рр. Лірико-ім­пресіоніст. поезія і новелістика (1916–18) були співзвучні новій хвилі укр. модернізму. Особливо поміт. сторінкою постав «Блакитний роман» (1919; опубл. у ж. «Шляхи мист-ва», 1921, № 1), який викликав широку полеміку в періодиці (М. Зеров, М. Йогансен, В. Ґадзінський) як спроба поєднати рев. ідеологію з укр. нац. питанням і як втілення актуал. сусп. подій у символіст. формі. Серед ін. опубл. творів – автобіогр. повість «Історія одного замаху» (О., 1918), зб. «Новели» (Х., 1922), низка мініатюр. 1919 – один із фундаторів альманаху «Музагет», ред. ж. «Мистецтво» та альманаху «Зшитки боротьби». Виступав також як публіцист, літ. критик і теоретик нового пролетар. мист-ва. З передмовою і за ред. М. вийшла посмертно зб. А. Заливчого «З літ дитинства» (К., 1919).

Літ.: Чечель М. Гнат Михайличенко (1890–1919) // Борітеся – поборете! (Відень). 1920. № 5; Шевчук В. Яскраво суперечливий //Україна. 1988. № 2; Петров Г. Т. Зоря Гната Михайличенка // Червоний промінь. 1988. 27 серп.; Мельник В. Нарком. Боротьбист. Символіст // ЛУ. 1992, 12 листоп.

О. П. Юренко

Статтю оновлено: 2018

Покликання на статтю
О. П. Юренко . Михайличенко Гнат Васильович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=64797 (дата звернення: 17.09.2021)