Мигія

МИГІ́Я – село Первомайського району Миколаївської області. Мигіїв. сільс. раді підпорядк. села Гаївське та Куріпчине. Знаходиться на лівому березі Південного Бугу, за 170 км від обл. центру, 10 км від райцентру та залізнич. ст. Первомайськ-на-Бузі. Пл. 10 км². За переписом насел. 2001, у М. мешкали 2099 осіб; станом на 1 січня 2016 – 2065 осіб; переважно українці (бл. 95 %), є росіяни (4 %), а також молдовани, болгари, євреї, поляки та ін. Проходить автошлях Благовіщенське (Кіровогр. обл.)–Миколаїв. Побл. М. – пам’ятка археології нац. значення багатошар. поселення (неоліт, Київська Русь). Знайдено артефакти доби бронзи, скіф. періоду та черняхів. культури. Свою назву село отримало від Мигіїв. порогів Пд. Бугу. За однією з версій, вона походить від грец. слова «емигея» і означає «моя земля». Стародавні греки, побачивши кам’янисту місцевість, схожу на рідну, назвали її своєю. За ін. версією, назву пов’язують із миготінням козац. вогнищ на берегах Пд. Бугу. Пізніше власники називали село Текеліївкою, Малою Скаржинкою, але ці топоніми не закріпилися. На поч. 18 ст. на місці сучас. М. засн. козац. зимівник, що належав Бугогардів. паланці Війська Запорозького. Оскільки ця територія була найбільш віддаленою та найменш контрольованою уряд. військами, вона стала центром гайдамац. руху (на Мигіїв. о-ві знаходився їхній табір). У 2-й пол. 18 ст. царський уряд заснував на цих землях форпост. Архівні джерела підтверджують існування у 1765 поселення і церкви. 1775 Катерина ІІ подарувала М. з навколиш. землями генерал-аншефу П. Текелі. Наступ. року село купив підполковник П. Скаржинський. Тут діяли папер. ф-ка, млин, цегел., винокур. і рибний заводи, олійниця, кузня, столярня, каменоломні. За свій кошт Й. Скаржинський побудував кам’яну церкву св. Петра і Павла у візантій. стилі. 1827 її освятив Катеринослав. архієпископ Феофіл. 1859 у М. було 163 двори, мешкали 1025 осіб. 1880 розпочато будівництво Ольгин.-Скаржин. с.-г. школи, де через 10 р. почали підготовку фахівців з с. господарства. До 1895 вона була на повному утриманні Й. Скаржинського. Від 1913 – училище з допоміж. пед. класом, де готували вчителів для с.-г. шкіл. Після рев. подій 1917 – с.-г. технікум, від 1931 – технікум насінництва. 1888 побудовано водяний млин (проект інж. В. Яскульського), продуктивність якого сягала 3 тис. пудів борошна на добу (згодом – ГЕС). 1889 побл. села впав метеорит вагою 7 кг 948 г. Після його досконалого вивчення виділено новий тип метеорит. речовини. Цю подію описав С. Мисько у новелі «Мигіївський метеорит». 1905 маєток Скаржинських, водокачка та стайні згоріли. У 19 – на поч. 20 ст. – центр Мигіїв. волості Єлисаветгр. пов. Херсон. губ. Напередодні 1-ї світової вій­ни в М. проживали понад 2,5 тис. осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1924 у М. проживали 2119 осіб. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв – 110 осіб). Від 3 серпня 1941 до 20 березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 310 мешканців, з них 191 загинув. Об’єкти природно-заповід. фонду: нац. природ. парк Бузький Гард (створ. 2009), регіон. ландшафт. парк Гранітно-степове Побужжя (1994). В урочищі Протич розташ. одна з найкращих в Європі природ. трас водного слалому. На Мигіїв. порогах проводять міжнародні змагання з веслування на байдарках та рафтах, за складністю сплаву байдарочна траса посідає 2-е м. в Україні. Функціонують с.-г. підприємства, а також Первомай. спеціалізов. кар’єр і ТОВ «Пласт», що спеціалізуються на видобуванні піску, гравію, глини, каоліну. У М. – заг.-осв. школа, дитсадок, Мигій. коледж Микол. аграр. університету; Будинок культури, б-ка; краєзн. музеї коледжу та школи; амбулаторія заг. практики – сімей. медицини, готел. комплекс. Від 2016 діє церква св. Петра і Павла УПЦ МП. Серед відомих уродженців – фахівець у галузі с.-г. механіки, чл.-кор. НАНУ П. Василенко, економісти П. Дубинов і Г. Тарасенко, письменник В. Срібний (Срібницький). У Мигіїв. технікумі навч. Герой Радянського Союзу О. Вахненко. Із М. пов’язане життя засл. арт. Молдови Л. Шоломей.

Літ.: Филипповичъ И. Лѣтопись прихода Петропавловской церкви с. Мигея Елисаветградскаго уѣзда, Херсонской епархіи // Зап. Одес. об-ва исторіи и древностей. 1901. Т. 23; 1902. Т. 24; Вороніч М. П. Історія села Мигія. Мигія, 1969; Чижова Л. Я. Ємигея. М., 1999; Войтенко В. Л. На три держави півень тут співав… Т., 2007; Нотич В. М. Мигія древня і сучасна: Нарис. Первомайськ, 2007; Ворона Є. І., Кириляч О. В. та ін. Басейн річки Бог. В.; К., 2009.

Л. В. Михальченко

Рекомендована література

1. Филипповичъ И. Лѣтопись прихода Петропавловской церкви с. Мигея Елисаветградскаго уѣзда, Херсонской епархіи // Зап. Одес. об-ва исторіи и древностей. 1901. Т. 23;Google Scholar
2. 1902. Т. 24;Google Scholar
3. Вороніч М. П. Історія села Мигія. Мигія, 1969;Google Scholar
4. Чижова Л. Я. Ємигея. М., 1999;Google Scholar
5. Войтенко В. Л. На три держави півень тут співав… Т., 2007;Google Scholar
6. Нотич В. М. Мигія древня і сучасна: Нарис. Первомайськ, 2007;Google Scholar
7. Ворона Є. І., Кириляч О. В. та ін. Басейн річки Бог. В.; К., 2009.Google Scholar

Фотоілюстрації

Читати у файлі PDF