Миколаївка АР Крим
МИКОЛА́ЇВКА — селище міського типу Сімферопольського району Автономної Республіки Крим. Микол. селищ. раді підпорядк. села Вінницьке, Ключове, Петрівка, Роздолля, Теплівка та с-ще Олександрівка. М. знаходиться на березі Каламітської затоки Чорного моря (від 1964 Микол. узбережжя — комлексна пам’ятка природи місц. значення), за 40 км від Сімферополя та за 30 км від залізнич. ст. Саки. Площа 5,4 км2. За переписом насел. 2001, проживали 2672 особи (складає 108,3 % до 1989); за оцінкою Держ. служби статистики України станом на 1 січня 2014 чисельність насел. становила 2750 осіб; переважно росіяни, є українці та крим. татари. Побл. М. виявлено неоліт. поселення та кургани доби бронзи; побл. Вінницького — скіф. поселення. Засн. 1858 відстав. матросами на чолі з А. Бобирем побл. джерела Микол. ключ у межах Сімфероп. пов. Таврій. губ. 1900 мешкали 340 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–54 — у складі РФ, відтоді — України; 1921–45 — Крим. АРСР, 1945–91 — Крим. обл., від 1991 — АР Крим (1991–98 — Респ. Крим); 1921–23 — Підгородньо-Петрів, 1923–62 та від 1965 — Сімфероп., 1962–65 — Бахчисарай. р-нів. За Всесоюз. переписом 1926, було 145 дворів, мешкали 730 осіб, з них 659 українців, 50 росіян, 8 білорусів, 7 крим. татар, 4 вірмени, 1 німець і 1 грек. Жит. зазнали сталін. репресій. 30 жовтня 1941 побл. М. рад. війська розпочали оборонні бої на підступах нім. військ до Севастополя. Згодом рад. 54-а берег. батарея була розгромлена. Відтоді до 13 квітня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювали 87 односельців, з них 38 загинули. Від 1988 — смт. У березні 2014 М. у складі АР Крим. анексовано РФ. Нині розвинені рибальство, рослинництво, виноградарство, виноробство та бджільництво. У М. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія; 8 пансіонатів і 23 бази відпочинку. Діє церква Миколи Чудотворця. Встановлено пам’ятні знаки А. Бобирю, на честь 54-ї берег. батареї, меморіал «Корабельна гармата 34-К».