Миколайчук Іван Васильович — Енциклопедія Сучасної України

Миколайчук Іван Васильович

МИКОЛАЙЧУ́К Іван Васильович (15. 06. 1941, с. Чортория Кіцман. р-ну Чернів. обл. – 03. 08. 1987, Київ) – кіноактор, сценарист, режисер. Чоловік М. Миколайчук. Чл. СКінУ (1966). Засл. арт. УРСР (1968). Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1988). Закін. Київ. ін-т театр. мист-ва (1965; викл. В. Івченко). Відтоді – на Київ. студії худож. фільмів, де поставив кінокартини: «Вавилон-ХХ» (1979, за романом «Лебедина зграя» В. Земляка, спів­автор сценарію, автор муз. оформлення, роль Фабіана), «Така пізня, така тепла осінь» (1982, автор муз. формлення, спів­автор сценарію, роль Григора). Зіграв ролі в зарубіж. фільмах – Боян («Третя після сонця», 1972, реж. Г. Стоянов, «Бояна-фільм», Болгарія), Йоко («Наперекір усьому», 1972, реж. Ю. Іллєнко, «Тітоград-фільм», Югославія). 1991 на честь М. проведено перший Всеукр. кінофестиваль в Києві та Чернівцях; відкрито Мемор. музей-садибу в с. Чортория (1991) та мемор. дош­ку на адм. корпусі Київ. кіностудії худож. фільмів (1997) і на будинку, де мешкав М. у Києві (1989). Його ім’ям 2016 названо вулицю у Києві, у Чернівцях – кінотеатр (1989), вулицю (1991) та зірку на Алеї Слави (2000). Йому присвячено д/ф: «Іван Миколайчук. Тризна» (1988, реж. В. Вітер), «Іван Миколайчук. Посвята» (1997, реж. А. Сирих), «Іван Миколайчук. Книга життя» (2011, реж. В. Ілащук). Видано кн. «Іван Миколайчук. Сценарії» (К., 2008). На честь М. названо астероїд 8244.

Ролі: у кіно – Тарас Шевченко («Сон», реж. В. Денисенко), Іван Палійчук («Тіні забутих предків», реж. С. Параджанов; обидва – 1964), Давид Мотузка («Бур’ян», реж. А. Буковський), Валько Брикін («Гадюка», реж. В. Івченко; обидва – 1966), Микола («Камінний хрест», реж. Л. Осика), капітан Курганов («Розвідники», реж. О. Швачко та І. Самборський; обидва – 1968), Роман («Анничка», 1969, реж. Б. Івченко), Громов («Комісари», реж. М. Мащенко), Петро («Білий птах з чорною ознакою», спів­автор сценарію, реж. Ю. Іл-лєнко; обидва – 1971), Любомир («Захар Беркут», реж. Л. Осика), козак Василь («Пропала грамота», реж. Б. Івченко; обидва – 1972), Гнат («Тривожний місяць вересень», 1977, реж. Л. Осика), князь Володимир («Легенда про княгиню Ольгу», 1983, реж. Ю. Іллєнко; усі – Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Жменяк («Жменяки», реж. В. Шестопалов, «Укртелефільм»), Турчин («На вістрі меча», реж. О. Павловський, Одес. кіностудія; обидва – 1986).

Літ.: Оношенко Є., Стрижевський О. Іван Миколайчук // Молоді актори укр. кіно. К., 1966; Білий птах з чорною ознакою. Іван Миколайчук: Спогади, ін- терв’ю, сценарії. К., 1991; Брюховець-ка Л. Іван Миколайчук. К., 2007; Карби про Івана. Чц., 2008; Магія любові: Фотоальбом. К., 2011.

Л. І. Брюховецька

Статтю оновлено: 2018

Покликання на статтю
Л. І. Брюховецька . Миколайчук Іван Васильович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=65302 (дата звернення: 29.09.2021)