Мельник Володимир Михайлович — Енциклопедія Сучасної України

Мельник Володимир Михайлович

МЕ́ЛЬНИК Володимир Михайлович (15. 01. 1938, с. Синякове, нині у складі м. Чортків Терноп. обл.) – скульптор,педагог. Засл. художник України (2000). Чл. НСХУ (1999). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1970; викл. А. Бокотей, Д. Кравич, Ю. Лащук, З. Флінта). Відтоді – скульптор Терноп. худож.-вироб. комбінату; водночас від 1993 – у Терноп. пед. ун-ті: 2000–12 – доц. каф. образотвор., декор.-ужит. мист-ва, дизайну та методики їх викладання Ін-ту мист-в. Учасник обл., всеукр. мист. виставок від 1970. Персон. – у Тернополі (2008). Створює станк. портрети істор. осіб, композиції та монум. пам'ятники у реаліст. стилі. Уклав підручник «Образотворче мистецтво» (2000, спів­авт.), посібник для вчителів «Український декоративний розпис на уроках образотворчого мистецтва» (2005), навч. посібники «Мистецтво витинанки та аплікації», «Витинання на уроках образотворчого мистецтва» (спів­авт.; обидва – 2006; усі – Тернопіль).

Тв.: пам'ятники – Лесі Українці (1970; 1984), Т. Шевченку (1970; 1991, смт Козлів Козів. р-ну Терноп. обл.; 1999), О. Маковею (1970), «Скорбота» (1973), О. Максименку (Тернопіль), Д. Клячківському (обидва – 1995), «Борцям за волю України» (1997; обидва – м. Збараж Терноп. обл.), В. Гнатюку (1999, Тернопіль); станк. композиції – «Туга» (1973), «Прощання» (1975), «Материнська дума» (1978), «Пам'ять» (1990), «Обличчя голодомору» (1994), «У Віфлиємі…» (1999), «Калина» (2000), «Русалка» (2001), «Думи гетьмана І. Мазепи» (2002); портрети – «М. Кривонос», «Н. Морозенко» (обидва – 1993), «Дружина» (2006).

Літ.: Скульптура Володимира Мель­­ника: Альбом. 2000; 2003; Заслужений художник України Володимир Мельник. Скульптура: Каталог. 2008 (усі – Тернопіль).

Ю. І. Долинна


Покликання на статтю