Менделізм — Енциклопедія Сучасної України

Менделізм

МЕНДЕЛІ́ЗМ – учення про закономірності спадковості, що заклало основи сучасної генетики. Виникнення М. пов’язують із виявленням забутої роботи «Versuche über Pflanzen-Hybriden» («Експерименти із рослинними гібридами», Брно, 1866) чес. біолога-монаха Ґ.-Й. Мен­деля і повтор. відкриттям Законів Менделя (З. М.) про успадкування окремих ознак рослин 1900 австр. генетиком Е. Чермаком, голланд. ботаніком Г. де Фризом і нім. біологом К. Корренсом, що спричинило прискорений розвиток генетики. Термін «М.» увів 1905 англ. біолог Р. Пеннет. М. проголосив дискретність (взаємну відокремленість) і корпускулярну природу спадк. факторів; показав, що особливості передавання їх від покоління до покоління підлягають варіац.-статист. закономірностям. М. підтверджено даними про процеси поділу та дозрівання статевих клітин і осн. положеннями хромосом. теорії спадковості. М. і генетика, що розвивалася на його основі, дали змогу подолати труднощі, що виникли перед дарвінізмом у поясненні механізмів еволюції; відмовитися від уявлення про злиття спадк. ознак під час схрещування організмів, що заперечувало можливість збереження в наступ. поколіннях ознак, набутих окремими індивідуумами виду. М. покладено в основу сучас. методів селекції рослин, тварин і мікроорганізмів. Ґ.-Й. Мендель проводив досліди на різних сортах гороху, спостерігаючи за успадкуванням таких ознак, як гладеньке і зморшкувате насіння, високий і низький ріст рослин, пурпуровий та білий колір квітів. 1-й З. М. про одноманітність гібридів 1-го покоління або домінування одного алелю над іншим, згідно з яким у 1-му моногібрид. (див. Гібрид) поколінні від схрещування двох гомозигот. форм виявляється лише один із двох можливих алелів (генів) – домінантний, а другий перебуває у пригніч. (рецесив.) стані. Ці алелі вчений позначив великою і маленькою лат. літерами відповідно. 2-й З. М. – розщеплення ознак, за яким під час самозапилення або схрещування між собою гібридів 1-го покоління в 2-му поколінні з’являються в певних числових співвідношеннях організми, одні з яких мають рецесивну, а другі – домінантну ознаки. За зовн. виглядом (фенотипом) розщеплення ознак відбувається у співвідношенні 3:1 [(АА + 2Аа) : аа], а за генотипом – 1:2:1. 3-й З. М. про незалеж. успадкування ознак полягає в тому, що у результаті схрещування гомозигот. особин, які відрізняються за кількома парами ознак, у 2-му поколінні спостерігається незалежне успадкування і комбінування ознак, розташ. у різних парах негомолог. хромосом. В основі 3-го З. М. – незалеж. розподіл пари алел. генів у мейозі хромосом і їх випадкове комбінування в процесі утворення зигот.

Літ.: Корренсъ К. Новые законы наслѣдственности / Пер. съ нѣм. Москва, 1913; Богдановъ Е. А. Менделизмъ, или Теорія скрещиванія. Москва, 1914; Пеннет Р.-К. Менделизм / Пер. с англ. Москва; Ленинград, 1930; W. Bateson. Mendel’s principles of heredity. 4 ed. Cambridg, 1930; E. B. Ford. Mendelisrn and evolution. London; New York, 1960; Н. F. Roberts. Plant hybridization before Mendel. New York; London, 1965; R. C. Olby. Origins of Mendelism. London, 1966; Гайсинович А. Е. Зарождение генетики. Москва, 1967; 1988; Фролов И. Т., Пастушный С. А. Менделизм и философские проблемы современной генетики. Москва, 1976.

Б. П. Мацелюх

Статтю оновлено: 2018

Покликання на статтю
Б. П. Мацелюх . Менделізм // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=66512 (дата звернення: 20.10.2021)