Матіос Марія Василівна

Визначення і загальна характеристика

МАТІО́С Марія Василівна (19. 12. 1959, с. Розтоки Путильс. р-ну Чернів. обл.) — письменниця, публіцистка, політична діячка. Дружина С. Литвина. Член НСПУ (1986). Національна премія України імені Т. Шевченка (2005). Переможець конкурсів «Книжка року» (2004, 2007), «Коронація слова» (2007). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2015). Народний депутат України (2012–14 та від 2014). Закін. Чернів. університет (1982). Виступала у буковин. ЗМІ, очолювала Чернів. обл. організацію СПУ, була однією із засн. і відп. секр. наук.-літ. «Буковинського журналу» (1992). Від 1997 живе в Києві. Працювала пом. секр. Ради нац. безпеки та оборони України; від 2003 — в Комітеті з Нац. премії України ім. Т. Шевченка: 2005–10 — заступник голови. У ВР України 7-го скликання — чл. депутат. фракції партії «УДАР», секр. Комітету з питань культури та духовності; 8-го — чл. депутат. фракції партії «Блок Петра Порошенка», голова підкомітету з питань книговидання та розповсюдження, секр. Комітету з питань культури та духовності. Член журі літ. конкурсу «Юне слово» (2011). Вірші почала писати у шкіл. роки, 1992 дебютувала новелою «Юр’яна і Довгопол» у ж. «Київ». Авторка поет. зб. «З трави і листя» (К., 1982), «Вогонь живиці» (Уж., 1986), «Сад нетерпіння» (К., 1994), «Десять дек морозної води», «На Миколая» (обидві — Чернівці, 1995), «Жіночий аркан» (2001), «Жіночий аркан у саду нетерпіння» (2007; обидві — Львів). Її віршам притаманне орган. відчуття колориту буковин. краю, вміння по-своєму сказати про минуле і сучасне народу, передати стан люд. душі, закоханої в красу і неповторність навколиш. світу. Найбільшу популярність здобули її проз. твори — глибоко філософічні, наповнені трагіч. світовідчуттям, звернені до історії та сьогодення українського народу, до дослідж. внутр. світу людини в різних ситуаціях, пов’я­­заних як із сусп., так і особистим життям. Найвідоміший роман М. «Солодка Даруся» (Л., 2004; витримав 6 вид.) називають «трагедією, адекватною історії 20 сторіччя», а саму Дарусю — «образом майже біблійним». Події, описані в ньому, — це укр. історія 1930–70-х рр.: період насильниц. колективізації на Буковині та Галичині, прихід рад. влади, появи т. зв. лісових людей — УПА, яка вела відкриту й приховану боротьбу із рад. владою. Однак істор. події — не осн. предмет зображення у творі, у ньому насамперед йдеться про люд. душу, відкриту і водночас заховану від сторон. ока. М. відобразила не так людей, як епоху, що породила злочин, і вже на її тлі розкрила драму люд. стосунків. Івано-Фр. укр. муз.-драм. театр ім. І. Франка поставив драму «Солодка Даруся» за мотивами роману. Окремі твори перекладені польс., англ., нім., рос., хорват., литов., франц., італ., серб., румун., чес., білорус., азерб., вірм., япон., китай. мовами, друкувалися у Канаді, США, Нідерландах, Австралії, Китаї, Хорватії, РФ, Сербії.

Завантажити статтю