Метричний простір — Енциклопедія Сучасної України

Метричний простір

МЕТРИ́ЧНИЙ ПРО́СТІР

Нехай X – множина і d : X × X → R – функція на декарт. добутку X × X, що задовольняє такі умови: d(x, y) = 0, тоді та лише тоді, коли x = y; d(x, y) = d(y, x); d(x, y) ≤ d(x, z) + d(z, y), де x, y, z ∈ X. Тоді пару (X, d) називають М. п., а функцію d – метрикою на X. Властивості (d1)–(d3) називають аксіомами метрики: (d1) – аксіома тотожності, (d2) –аксіома симетрії, (d3) – аксіома (нерівність) трикутника. Елементи множини X у М. п. (X, d) називають точками.

Нехай X – множина, а функція d : X × X → R задана так: d(x, y) = 0, якщо x = y та d(x, y) = 1 якщо x ≠ y, x, y ∈ X. У цьому випадку d називають дискрет. метрикою, а простір (X, d) – простором ізольов. точок. Нехай X = R – множина дійс. чисел, а метрика d визначена так: d(x, y) = |y – x|, x, y ∈ R. Тоді (R, d) є М. п., метрику d на R називають евклідовою. Нехай X – множина впорядков n чисел x = (x1, x2, ..., xn), xi ∈ R, i = 1, 2, ..., n з метрикою

Такий М. п. (X, d) називають n-ви­­мір. евклід. простором. Множина X = C[a, b] неперерв. функцій на проміжку [a, b] з метрикою

d(f, g) = mx∈[a,ab] x |g(x) – f(x)|

є М. п., f, g ∈ C[a, b]. Якщо позначити через l2 множину послідовностей x = (x1, x2, ..., xn, ...), що задовольняють умову Σ∞i=1x2i ≤ ∞, то множину l2 можна перетворити в М. п., увівши таку метрику:

На множині усіх обмежених послідовностей, тобто на множині з елементами x = (x1, x2, ..., xn, ...), що задовольняють умову Σ∞i=1|xi| ≤ ∞ можна ввести таку метрику: d(x, y) = supi|yi – xi|. Такий простір часто позначають через l1 У просторі Ck[a, b] усіх k-диференційов. функцій на відрізку [a, b] метрику вводять за формулою: d(f, g) = max(d0(f, g), d0(f', g'), ..., d0(f(k), g(k))), де d0 – метрика з (4).

Бієкцію між М. п. (X, d) та (Y, p), що зберігає відстань, називають ізометрією. Якщо така ізометрія існує, то простори (X, d) та (Y, p) називають ізометричними. Нехай (X, d) – М. п. і Y – підмножина X. Обмежуючи метрику d простору X на підпростір Y, можна отримати метрику r = d|Y×Y на Y, що тим самим наділяє підмножину Y простору X структурою М. п. Простір (Y, r) називають підпростором М. п. (X, d). М. п. називають повним, якщо будь-яка його фундам. послідовність збігається до точки цього простору. Будь-який М. п. (X, d) наділяється природ. топологією, база якої складається з відкритих куль B(x, r) = {y ∈ X|d(x, y) < r}, де точка x є центром кулі, а r – її радіусом. Підмножину A ⊂ X М. п. (X, d) називають обмеженою, якщо існує D таке, що d(x, y) < D для будь-яких x, y ∈ A. Дві метрики, що задані на одній множині, називають еквівалентними, якщо вони породжують одну й ту ж топологію.

М. п. є компактним тоді й тільки тоді, коли будь-яка послідовність його точок містить збіжну підпослідовність. Підпростір скінченновимір. евклід. простору є компактним, якщо він є замкненим та обмеженим.

Нехай (X, d) – М. п., A ⊂ X і b ∈ X – точка. Відстанню від точки b до множини A називають число d(b, A) = inf(d(b, a)|a ∈ A). Нехай A, B – обмежені підмножини М. п. (X, d). Відстанню Ґаусдорфа між множинами A та B називають число h(A, B) = max(supa∈Ad(a, B), supb∈B d(A, b)).

Нехай X – множина, d : X × X → R – функція, що задовольняє умови (d2) та (d3) і таку умову (d0): d(x, x) = 0, x ∈ X. Таку функцію d називають псевдометрикою, а простір (X, d) – псевдометричним. З означення випливає, що різні точки псевдометрич. простору можуть знаходитися на нульовій відстані. Псевдометрика канонічно визначає метрику на фактор-просторі X/:, де x : y тоді й тільки тоді, коли d(x, y) = 0. Метрику d на множині x називають ультраметрикою, якщо вона додатково задовольняє сильну нерівність трикутника d(x, y) = max(d(x, z), d(z, y)), x, y, z ∈ X.

Літ.: Колмогоров А. Н., Фомин С. В. Элементы теории функций и функцио­нального анализа. 4-е изд. Москва, 1976; Березанский Ю. М., Ус Г Ф., Шефтель З. Г. Функциональный анализ. Курс лекций. К., 1990.

Б. Г. Фещенко

Статтю оновлено: 2018

Покликання на статтю
Б. Г. Фещенко . Метричний простір // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=67463 (дата звернення: 17.10.2021)