МІЛЕРЯ́Н Євген Олександрович (06(19). 04. 1913, м. Поті, нині Грузія — 05. 11. 1983, Київ) — фахівець у галузі психології праці. Канд. пед. (1954), доктор психологічних наук (1969), професор (1971). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Сум. пед. ін­ститут (1936). Викладав в Уман. учител. ін­ституті (нині Черкас. обл., 1936–39). Від 1946 — у НДІ психології УРСР (Київ): 1956–76 — завідувач від­ділу психології праці та профес. освіти; водночас 1947–52 — викладач кафедри психології Київ. університету та пед. ін­ституту. Від 1976 — у Вірмен. пед. ін­ституті (Єреван): зав. сектору психології праці та про-фес.-тех. освіти, від 1982 — професор кафедри психології. Проводив психофізіол. екс­перим. дослідже­н­ня про­блем уваги в дітей, функціонал. змін електр. активності мозку людини під впливом різноманіт. чин­ників. Досліджував про­блеми психології формува­н­ня заг.-труд. політех. умінь та труд. діяльності оператора складних тех. систем. Роз­робив концепцію інж.-психол. екс­пертизи оцінки якості й надійності функціонува­н­ня системи «людина–техніка». Впровадив діагност. систему для профес. від­бору льотчиків, водіїв, операторів на основі комплексу тренажерів, апаратів та методик для досліджень: вищої нервової діяльності (апарат ВНД), швидкості реакції на комплекс. сигнали (КМ-3), емоц.-вольової стійкості (емокоординометр), роз­поділу та пере­ключе­н­ня уваги (ат­тенціометр), зорового сприйня­т­тя в ускладн. умовах (перцептометр), вольових зусиль (волюнто­граф), мобільності мисле­н­ня оператора (мислетахісто­скоп), профес.-тех. під­готовки на основі про­блемних електротех. кон­структорів-тренажерів, установки «ІРВМ-2».