Мітаров Муталіб Мітарович

МІТА́РОВ Муталіб Мітарович (23. 02. 1920, аул Кандік, нині Хівського р-ну, Даге­стан, РФ — 11. 03. 2011, м. Махачкала, Даге­стан, РФ) — табасаранський письмен­ник, пере­кладач, фольклорист. Нар. поет Даге­стану (1990). Державна премія Даге­стану (2005). Член СП СРСР (1953). Учасник 2-ї світової вій­ни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закін. пед. технікум (м. Дербент, Даге­стан, 1940), ВПШ при ЦК КПРС (Москва, 1957). Працював міні­стром побут. обслуговува­н­ня Даге­стан. АРСР (1966–69), дир. «Дагнавчпедвидаву» (Махачкала, 1969–74). Дебютував зб. поезій «Хушбахтвал» («Щастя», Махачкала, 1954). У творчості М. пере­важає істор. тематика. Автор низки збірок віршів, поем та балад, серед яких — «Голос Рубаса» (Москва, 1972), «Поэмиир» («Поеми», 1973), «Солнце Сулака» (1977; 1993), «Нестертые строки» (1982; усі — Махачкала), «Судьбы» (1984), «Симфония души» (1988; обидві — Москва), «Воскрешение» (1990), «Поклонимся обелискам» (2005; обидві — Махачкала). Поема «Разгром иранцев» (1968) — про боротьбу Даге­стану проти іноз. заво­йовників. Часто від­ві­дував с. Нарцизівка Липовец. р-ну Вінн. обл., побл. якого 1944 загинув його брат. Присвятив Україні поему «Квіти на граніті» (1976, укр. перекл. С. Литвина) та «Баладу про старшого брата» (1982, укр. перекл. — Г. Усача). 1974 пере­клав вірш «Заповіт» Т. Шевченка, опубл. у Даге­­стані під на­звою «Отчизне». Зби­рав табасаран. нар. пісні, твори без­імен. авторів. Окремі вірші М. пере­клав В. Сагайдак.

Завантажити статтю