Мовні контакти

МО́ВНІ КОНТА́КТИ — взаємодія двох (чи більше) мов, що має місце в ході спілкува­н­ня носіїв цих мов, принаймні один із яких володіє (пасивно чи активно) цими мовами. Від­буваючись у психіці таких мовців, М. к. зумовлюються причинами істор., соц. і культур. характеру, тобто, в кінц. рахунку, потребами спілкува­н­ня між різними етносами і соціумами. М. к. можуть локалізуватись не лише на по­гранич­чі ареалів різних мов, а й усередині цих ареалів — унаслідок міграцій насел., завоювань, торговел. звʼязків, реліг. впливів, культур. взаємин тощо. Подібна взаємодія може від­буватися не лише між різними мовами, а й між різними ідіомами тієї самої мови, напр., між одним із її діалектів і літ. варіантом або між двома діалектами. М. к. бувають різними за мас­штабом, пошире­н­ням і тривалістю своїх наслідків, з одного боку, охоплюючи значні мовні спільноти, а з ін., ви­ступаючи в мовній діяльності окремого індивіда (напр., у разі ви­вче­н­ня ним іноз. мови). Мовне контактува­н­ня виявляється у ви­гляді мовної інтерференції, тобто змін у системі і нормах вжитку, перш за все на фонет. рівні, принаймні однієї з контактуючих мов (ідіомів). В Україні найрозпо­всюдженішою є обопільна інтерференція укр. та рос. мов. В істор. плані т. зв. залишк. інтерференція в межах певного мовного ареалу виявляється у ви­гляді субстрату (залишкових слідах мови тубільців у мові при­йшлого насел.) і суперстрату (залишках мови при­йшлого насел. в мові тубільців). Для протоукр. діалектів можна припустити кілька субстратів: іран. (скіфський), індоарій. (сіндський), палеобалкан. (дакійський) і кельт.; най­­імовірнішим суперстратом української мови є варязький. У пізніші часи українська мова контактувала з ін. словʼян. (рос., польс., чес., словац.), румун., угор., тюрк. мовами. Наслідком М. к. є мовні запозиче­н­ня, тобто засвоє­н­ня одиниць однієї мови (найчастіше слів чи їхніх семант. варіантів, а також звуків, морфем, фразеологізмів та синтаксич. кон­струкцій і моделей). В укр. мові до запозичених належать фонема [f], префіксал. морфема ультра-, фразеологізм як ся маєш, а також слова герман. (князь, хліб), грец. (ікона), тюркс. (козак) походже­н­ня та ін. Спільні запозиче­н­ня в мовах, обʼ­єд­наних істор. приналежністю до певного мовно-культур. ареалу (зокрема європ.-амер., до якого зараховують і укр. мову), належать у цих мовах до класу інтернац. лексики (інтернаціоналізмів). До них в укр. мові належать слова, що походять із класич. мов (граматика, форум), а також англ. (футбол), франц. (коньяк) тощо. Результатом мовного контактува­н­ня на рівні системи мови є мовна конвергенція, що у випадку спорід. мов на пізнішому етапі їхнього роз­витку може істотно збільшувати ступінь їхньої близькості. Ін. проявом конвергенції, спричиненої М. к., може бути виникне­н­ня мовного союзу, піджінізація і креолізація (істотне спроще­н­ня мови-джерела в умовах по­стій. масових етномов. контактів з подальшим пере­творе­н­ням її на рідну мову певного етносу), а також койне як над­діалект. засіб спілкува­н­ня (див. також Між­мовні контакти української мови).

Завантажити статтю