Могилевський Леонід

МОГИЛЕ́ВСЬКИЙ Леонід (псевд. — Моґі Леонід; 14. 07. 1898, Одеса — 21. 04. 1976, Париж) — кінорежисер, кінокритик. Учасник 1-ї світової вій­ни. Закін. юрид. факультет Одес. ін­ституту нар. господарства (1924). Працював юрид. радником Одес. кіностудії Всеукр. фотокіно­управлі­н­ня, монтажером та асист. реж. М. Салтикова; від 1923 — реж. від­ділу кінохроніки та наук. кіно. Разом із О. Довженком ініціював створе­н­ня першої кінотеки укр. фільмів. 1927 у від­ділі кінохроніки під керівництвом М. роз­почато випуск «Кінотижня», пізніше — «Кіножурналу» Всеукр. фотокіно­управлі­н­ня. Створив монтаж. фільм «Документи епохи» (спів­­авт., 1928). На­прикінці 1920-х рр. емігрував до Франції, під час 2-ї світової вій­ни — до США. Згодом повернувся до Європи, знімав кінокартини у Франції та Італії. Працював дир. монтаж. цеху париз. кіностудії «Еден Продуксіон» до 1935. Після еміграції з СРСР зняв бл. 20 картин, серед яких — «Вʼязні без ґрат» (1938), «Дві жінки» (1940), «Аравійська операція» (1944), «Завтра — надто пізно» (1950), «Чоловіки хочуть жити» (1961). Член бюро Товариства друзів рад. кіно. Автор низки публікацій у ж. «Кіно», присвяч. укр. кінохроніці та про­блемам її роз­по­всюдже­н­ня за кордоном — «Початок зроблено» (1925, № 1), «Чи корисні виробничі фільми» (1926, № 6), «За кіносу­спільність» (1927, № 3), «Рух, що починається роз­виватися» (№ 2), «Єдиний центр» (№ 5; обидві — 1928), «Кінохроніку на закордон­ний екран» (1929, № 3). 1929 у Парижі на­друковано ста­т­тю М. «Чому і для чого знімалася картина “Генеральна лінія” С. Ейзенштейна» (ж. «Photo Cine», № 19) про рад., зокрема й укр., кіномистецтво. Одного з персонажів фільму «Без­славні виродки» К. Тарантіно (2009) на­звано псевд. М. задля вшанува­н­ня його фільмів амер. періоду — «Париж уночі» (1943), «Зупинка на вимогу» (1946).

Завантажити статтю