Могилевцев Семен Семенович
МОГИЛЕ́ВЦЕВ Семен Семенович (23. 04. 1842, м. Брянськ, Росія — 10. 08. 1917, Київ, похов. у рідному місті) — лісопромисловець, громадський діяч, меценат. Київ. купець 1-ї гільдії. Член Київ. товариства охорони памʼяток старовини та мистецтва. Закін. гімназію у м. Новгород-Сіверський (нині Черніг. обл.), навч. на юрид. факультеті С.-Петербур. університету (1872). Працював 1872–77 нотаріусом у Брянську. 1873–76 — чл. Брян. зʼїзду мирових суддів, почес. мировий суддя (обраний земським зібранням). У Брянську його коштом зведено та утримувано міську лікарню (1890), жін. (1907) та чол. (1913) гімназії, пологовий притулок (1910), жін. ремісн. училище (1909), монастир. лікарню (1911). Почес. попечитель Брян. серед. семиклас. тех. училища (1911) та Брян. гімназії (1912). У рідному місті власність М. становила: 4 тис. десятин землі з лісом, 4 парові лісопильні, 2 лісопил. заводи, маєток Балахонівка. 1876 перевів свою комерц. діяльність до Києва, розгорнув широку торгівлю лісом, 1877 влаштував на березі Дніпра перший у Києві лісопил. паровий завод (увійшов до складу «Торг. дому Фатєєв, Могилевцев та Роговцев» у садибі на розі вул. Набережно-Хрещатицька і Туровська). Член Київ. сиріт. суду (1880–83, обраний Київ. міською думою). 1880 придбав у Києві на вул. Хорева, № 43 камʼяний двоповерх. будинок із 12-ма вікнами, деревʼяний двоповерх. флігель на камʼяному фундаменті та одноповерх. флігель. Гласний Київ. міської думи (1882–93). Дир.-скарбничий Київ. міського кредит. товариства (1886–97). Член облік. комітету Київ. контори Держ. банку (1888–1912). У 1899 передав 10 тис. рублів для Київ. комерц. училища, де 1900 засн. 5 стипендій ім. М. 1904 виділив 5 тис. рублів для допомоги пораненим на Далекому Сході, 1910 — 10 тис. рублів на потреби Рос. істор. товариства. У Києві на гроші М. встановлено ілюмінацію на хресті св. Володимира. 1882 давав кошти на будівництво Свято-Введен. храму на Подолі. 1909 очолив Київ. товариство опіки про вищу комерц. освіту. Брав участь у створенні й розвитку Київ. політех. інституту (член ради піклувальників), Жін. торг. школи; один із засн., гол. опікун Комерц. інституту. Почес. чл. комітету Київ. худож.-пром. музею, скарбник Товариства старожитностей і мистецтва. Виділив 500 тис. рублів для будівництва Пед. музею (1913, нині Будинок учителя на вул. Володимирська, № 57; проект арх. П. Альошина). 1914 подарував Міському музею 2 золоті підвіски великокняжої доби. Його коштами побудовано лікарню на 40 місць на розі вул. Велика Васильківська та Лабораторна, під час 1-ї світової війни — шпиталь Червоного хреста при Київ. біржі, над яким підприємець взяв опіку. М. обладнав також рентґенів. кабінет у дит. лікарні, допоміг із придбанням приміщення для станції швидкої допомоги (вул. Володимирська, № 33). 1915 признач. чл. Київ. військ.-пром. комітету для сприяння уряд. установам у справі забезпечення армії та флоту предметами спорядження та постачання. Від 1899 жив в особняку на вул. Шовковична, № 17 (т. зв. «Шоколадний будиночок» зведено у 1880-х рр. за проектом арх. В. Ніколаєва; 1960 — 1-а пол. 80-х рр. — загс; нині філія Нац. музею «Київ. картинна галерея»). Похов. у Брян. Петропавлів. монастирі.
Рекомендована література
Завантажити статтю
