Модестов Василь Іванович

МОДЕ́СТОВ Василь Іванович (24. 01(05. 02). 1839, с. Кемци Новгород. губ., нині Твер. обл., РФ — 13. 02. 1907, Рим) — історик античної культури, пере­кладач. Навч. у Новгород. духов. семінарії (1853–56), Гол. пед. ін­ституті (С.-Петербург, 1856–59), після його закри­т­тя — на істор.-філол. факультеті С.-Петербур. університету (закін. 1860). Викладав лат. мову та заг. історію в Олонец. губерн. гімназії (м. Петрозаводськ, Росія); 1862–64 — у наук. від­ряджен­ні для під­готовки до професор. зва­н­ня в Німеч­чині та Італії. Ви­вчав творчість давньорим. історика Тацита; цій темі присвятив магістер. дис., яку захистив 1865 у С.-Пе­­тербур. університеті. Працював у Новорос. університеті в Одесі: 1865–67 — доцент кафедри рим. словесності, 1889–93 — ординар. проф. класич. філології; від 1867 — доцент, від 1868 — екс­траординар., 1869 — ординар. професор кафедри римської словесності Казан. університету (Росія), де захистив 1868 доктор. дис. «Римская письмен­ность въ періодъ царей» (ви­дана також нім. мовою — «Der Gerbauch der Schrift unter den Römischen Königen», Berlin, 1872); від 1869 — ординар. проф. Університету св. Володимира у Києві, водночас від 1871 читав лекції у Київ. духов. академії; 1877–89 (з пере­рвою) — викладач лат. мови у С.-Пе­тербур. духов. академії та університеті; 1880–86 за критику уряд. політики в галузі нар. освіти був від­сторонений від викладац. роботи й змушений зосередитися винятково на публіцист. діяльності. Від 1893 — у Римі. Ви­вчав про­блеми рим. історії, а також пита­н­ня зародже­н­ня та становле­н­ня лат. писемності. Захопле­н­ня давньою рим. історією особливо чітко проявилося в остан. — італ. — період життя М., коли він отримав можливість без­посередньо озна­йомитися з результатами новітніх археол. та істор. досліджень з цієї тематики. Під­сумком стала низка публікацій на­прикінці 1890-х — поч. 1900-х рр. (як в наук. періодиці, так і окремо), що містять унікальний для віт­чизн. антико­знавства того часу огляд археол. культур Італії від епохи палеоліту до виникне­н­ня Риму. Гол. наук.-пед. доробок — посібник «Лекціи по исторіи римской литературы» (курсъ 1–2, К., 1873–74; курсъ 1–3, С.-Петер­бургъ, 1888) та праця у 2-х ч. «Введеніе въ римскую исторію» (С.-Петер­бургъ, 1902–04); у 1904–06 було на­друк. декілька статей 3-ї частини цього вид., однак завершити роз­почату роботу не встиг. М. спів­працював з ред. вид. «Энци­клопедическій словарь» Ф. Брокгауза та І. Ефрона, до якого написав низку статей з рим. історії. Пере­кладав твори Тацита, Горація, Б. Спінози.

Завантажити статтю