КІЛЕ́С­СО Сергій Костянтинович (28. 03. 1931, Київ — 30. 06. 2012, там само) — архітектор, ре­ставратор і мистецтво­знавець. Батько Т. Кілес­со-Контан. Кандидат архітектури (1966). Дійсний член Української академії архітектури (1993). Заслужений архітектор України (1994). Державна премія України у галузі архітектури (1997, 2007). Закінчив Київський художній ін­ститут (1957; майстерня В. Заболотного). Працював 1957–2007 у Науково-дослідному ін­ституті теорії та історії архітектури і містобудува­н­ня (Київ): 1985–2004 — завідувач від­ділу сучасної архітектури і містобудува­н­ня, 2004–07 — завідувач від­ділу забудови і рекон­струкції історичних міст. Серед реалізованих проєктів — ре­ставрація надбрамної Троїцької церкви та корпусів соборних старців і клірошан Києво-Печерської лаври (1958–65), комплексу Мотронинського монастиря (1964–69), Іл­лінської церкви-усипальниці Б. Хмельницького в с. Суботів Чигиринського ра­йону Черкаської області (1977; 1995 — іконостас), консервація та від­будова бастіону П. Дорошенка Чигиринської фортеці, від­творе­н­ня на основі креслень А. Захарова Присутствен­них місць (нині музей Б. Хмельницького) в Чигирині (1994–96); житлові будинки на вул. Велика Житомирська, № 14 (1968) та на вул. Січових Стрільців, № 70 (1975), каплиця святої Покрови в Чигирині (1995), архітектурні частини памʼятників Лесі Українці в Луцьку (1977), Б. Хмельницькому в Суботові (1995). Досліджував памʼятки архітектури України, творчість архітекторів В. Городецького, В. Заболотного, Я. Сокола. Автор низки статей в Енциклопедії сучасної України.