Морська флора

МОРСЬКА́ ФЛО́РА — сукупність рослин­них організмів морів та океанів. Роз­різняють декілька жит­тєвих форм М. ф.: фітопланктон — одноклітин­ні водорості у водній товщі; фітобентос — рослин­ні організми, що зро­стають на дні водо­йми; його поділяють на макрофітобентос (багатоклітин­ні водорості та вищі рослини; обʼ­єд­нують терміном «макрофіти») і мікрофітобентос (одноклітин­ні водорості). М. ф. України пред­ставлена одно- і багатоклітин. водоростями, а також вищими водними рослинами, що зростають на шельфі, в прибереж. зоні, затоках і лиманах Чорного та Азов. морів. Фітопланктон. Перші наук. роботи, присвяч. ви­вчен­ню фітопланктону Чорного та Азов. морів, опубл. у 1870-х рр. У них досліджено видове різномані­т­тя мор. одноклітин. водоростей. На­прикінці 20 ст. у планктоні Чорного моря виявлено понад 700 видів і внутрішньовидових таксонів. Поточна ревізія таксономіч. складу фітопланктону, повʼязана з удосконале­н­ням мікро­скопіч. і молекуляр. методів дослідж., до­зволяє по­стійно коригувати дані щодо видового роз­маї­т­тя фітопланктону Чорного та Азов. морів, що за сучас. номенклатурою роз­поділено між 15-ма таксономіч. класами (Bacillariophyceae, Dino­phyceae, Chlorophyceae, Cyano­phyceae, Prymnesiophyceae, Tre­bouxiophyceae, Euglenoidea, Chry­sophyceae, Dictyochophyceae, Cryptophyceae, Conjuga­tophy­ceae, Choanoflagellatea, Prasinophyceae, Pyramimonadophyceae, Xantho­phyceae). Найбільше воно притаман­не пред­ставникам класу Ba­cillariophyceae, гол. рисою яких є наявність панцира з діоксиду кремнію. Друга за біо­різномані­т­тям група пред­ставлена джгутиковими класу Dinophyceae. Роз­маї­т­тя пред­ставників Cyanophy­ceae і Chlorophyceae зро­стає в шельф. р-нах моря, що за­знають впливу річкового стоку.

Для різних р-нів мор. вод України характерні від­мін­ності в складі панів. видів, проте спів­від­ноше­н­ня між таксономіч. групами в природ. середовищі по­стійно змінюється. Перші дослідж. кількіс. роз­витку та взаєм. мінливості таксономіч. груп фітопланктону опубл. на поч. 20 ст. У 1950-х рр. вели системат. кількісні дослідж., що зафіксували різке зро­ста­н­ня біо­маси фітопланктону в 1970–80-х рр. Це повʼязано зі збільше­н­ням вмісту біо­ген. речовин у вод. середовищі (евтрофікацією). Зросла частота «цвіті­н­ня» води (чисельність водоростей певного виду пере­вищувала 1 млн клітин у літрі води); масово воно від­бувалося в результаті роз­витку пред­ставників Bacillario­phy­ceae і Cyanophyceae. Від 1980-х рр. кількісне зро­ста­н­ня фітопланктону по­ступово стабілізувалося на рівні, характерному для 1960-х рр. На роз­виток фітопланктону впливають клімат. чин­ники: аномал. під­вище­н­ня температури, збільше­н­ня кількості опадів, що призводить до спалахів «цвіті­н­ня» води, викликаних пред­ставниками Cyano­phyceae, зокрема водорістю No­­dularia spumigena. Мікрофітобентос — сукупність фотосинтезуючих мікроорганізмів, прикріплених або вільноживучих на будь-якому під­вод. або обводненому субстратах. У ме­жах мікрофітобентосу окремо роз­глядають угрупова­н­ня мікрофітобентосу пухких ґрунтів, фітопсам­мону і фітоперифітону твердих субстратів. Ці угрупова­н­ня мають від­мін­ності за видовим складом і вимагають різних метод. під­ходів під час збира­н­ня та обробле­н­ня проб. В іноз. літературі широко використовують терміни «епіпелон» (мікроводорості, які ведуть рухливий спосіб життя на поверх­ні дон­них від­кладів, у роз­мір. діапазоні від алевритів до пелітів) і «епіпсам­мон» (нерухомі водорості, що прикріплюються до частинок опадів). Клітини мікроводоростей проникають у рухливі субстрати на глиб. до 0,5 м. Мікрофітобентос Чорного моря ви­вчений значно менше, ніж фітопланктон: у шельф. зоні зареєстровано 1025 таксонів різних груп мікроводоростей; у цьому списку міститься велика кількість планктон. видів, це не надає повної інформації про донні діатомові водорості. За остан. даними, у Чорному морі зареєстровано 1260 таксонів мікрофітобентосу, серед них: 1094 — Bacillario­phyta, 100 — Cyanoprokaryota, 17 — Dino­phyta, 19 — Chlorophyta, 3 — Chry­sophyta, 17 — Euglenophyta, 2 — Criptophyta, 8 — ін. групи. Із цієї кількості водоростей в Україні тільки на пн.-зх. шельфі зареєстровано 372 види. В Азов. морі заг. різномані­т­тя водоростей набагато менше: зареєстровано 117 таксонів 5-ти від­ділів із домінува­н­ням прісновод. комплексу видів. У Чорному та Азов. морях у бентосі виділено потенційно небезпечні види водоростей. На шельфі України, зокрема в Криму, на камʼянистому субстраті серед потенційно токсич. видів зареєстровані пред­ставники роду Prorocentrum.

Макрофітобентос. Перше ви­вче­н­ня мор. бентос. флори роз­почате на Крим. узбереж­жі, в околицях Нікіт. ботан. саду (нині «Нікітський ботанічний сад» Націо­нальний науковий центр УААН) у серед. 19 ст. Проте справж. сенсацією стало від­кри­т­тя на поч. 20 ст. проф. С. Зерновим величез. скупчень червоних водоростей з роду філофори (Phyllophora) на пн.-зх. шельфі Чорного моря. Цей феномен на­звано «філофорне море (пізніше поле) Зернова» (див. Мале філофорне поле). Через значне скороче­н­ня запасів у серед. 20 ст. філофора, що там росте, втратила значе­н­ня джерела пром. сировини для отрима­н­ня агару; 2016–17 спо­стерігається від­новле­н­ня флористич. різноманітності макрофітів. За даними, пред­ставленими для Чорномор. екол. комісії, у Чорному морі зро­стає 453 види макрофітів, з яких 339 — у мор. екосистемах України: 92 види зелених (Chlorophyta), 6 — харових (Charophyta), 3 — жовто-зелених (Xanthophyta), 72 — бурих (Ochro­phyta), 160 — червоних водоростей (Rhodophyta), а також 6 видів водних судин. рослин. Побл. берегів України зафіксовано 75 % усіх видів макрофітів Чорномор. екосистеми. Висока флористична різноманітність мор. макрофітобентосу пояснюється великою протяжністю (2782 км) берег. лінії Азово-Чорномор. узбереж­жя України, різноманітністю біо­топів, придатних для існува­н­ня дон­ної рослин­ності. Значна частина мор. макрофітів укр. сектора роз­вивається в прибереж. зоні (глиб. 10–15 м) і на шельф. платформі пн.-зх. частини Чорного моря (глиб. 45–50 м). Макс. флористична різноманітність макрофітів України роз­міщена в прибереж. зоні Крим. п-ова (71 % усіх видів в Україні). Через знижену солоність і високий трофіч. рівень вод. середовища в пн.-зх. частині Чорного моря існує 57 % флористич. складу макрофітів. Значно бідніший флористич. склад макрофітобентосу Азов. моря, особливо його пн. частини: пред­ставлено бл. 25 % усієї флористич. різноманітності мор. макрофітів України. Для угруповань макрофітів характерна локалізація місць зро­ста­н­ня. На скелястих узбереж­жях Крим. п-ова поширені багатокомпонентні угрупова­н­ня із панів. видом — бурою багаторіч. водорістю бородачем. Для камʼя­нистого субстрату й числен. бетон. гідротех. споруд узбереж­жя Дунай.-Дні­пров. межиріч­чя характерні угрупова­н­ня, домінантами яких є водорості з родів цераміум, ульва та клядофора. В умовах пн.-зх. шельфу пере­вагу отримують водорості з роду філофори й супутні їм червоні водорості з тонко роз­галуженими сланями з родів полісіфонії, спермотамніуму та ін. У затоках пн.-зх. частини Чорного моря, а також на пн. і зх. узбереж­жі Азов. моря, на піщаних ґрунтах роз­виваються під­водні луги, утворені «мор. травою» — камкою, рдесником і рупією. У цих акваторіях на замулених пісках трапляються зарості харових водоростей, що утворюють зелені «махрові килими». Береги Азов. моря також є царством зелених дрібно роз­галужених і нитчастих водоростей з родів кладофори, ульви та хетоморфи, що часто в умовах мілково­д­дя і захищеності утворюють скупче­н­ня (рослин­ні мати). 163 види макрофітів, що ростуть у мор. екосистемах України, знаходяться під за­грозою зникне­н­ня (належать до 4-х охорон. категорій Між­нар. союзу охорони природи). 45 видів мор. макрофітів — у Червоній книзі України (2010–19): 1 — жовто-зелених (Xan­thophyta), 5 — харових (Charophyta), 11 — бурих (Ochrophyta), 17 — червоних (Rhodophyta), 11 — зелених водоростей.

Завантажити статтю