Мотивація праці

МОТИВА́ЦІЯ ПРА́ЦІ — система детермінант, причин, стимулів, мотивів, сенсів, цін­ностей, що спонукає людину до трудової діяльності. Як М. п. часто ви­ступає також система уявлень і пере­конань, почут­тів і пере­живань, в яких виражаються матер. й духовні, природні й культурні потреби людини. Усві­домле­н­ня потреб і предметів, якими вони задовольняються, тобто опредмечува­н­ня потреб, утворює заг. механізм мотивува­н­ня труд. діяльності. Водночас на основі М. п. ви­значається інформ. поле, в якому здійснюється цілепокла­да­н­ня, формува­н­ня цілей, зав­дань, плану й про­грами труд. діяльності. Спів­від­ноше­н­ня потреб, мотивів і цілей утворює, за О. Леонтьєвим, особистіс. сенс будь-якої діяльності, зокрема й трудової. Система М. п. має структуру, ієрархію. Найбільш ві­дома піраміда потреб і мотивів, т. зв. ієрарх. модель мотивації А.-Г. Маслоу, яка складається з 5-ти рівнів потреб (фізіол. потреби; потреба в без­пеці; потреба в любові, прихильності та приналежності до певної соц. групи; потреба в повазі й ви­знан­ні; потреба у само­актуалізації, що є вищим рівнем ієрархії за­знач. мотивів). При цьому А.-Г. Маслоу стверджує, що потреби більш високого рівня не можуть бути задоволені, якщо попередньо не задоволені потреби нижніх рівнів. Пізніше він роз­поділив ці види потреб на 2 кл. — потреби нужди й потреби само­актуалізації. У сучас. психології роз­глядають такі типи мотивів: мотивація дослідже­н­ня, процесуал. мотивація, творча мотивація, мотивація допомоги, мотивація утвердже­н­ня, мотивація влади, негативна мотивація й покара­н­ня. Мотиви можуть бути стійкими й тимчас., генераліз. й ситуат., матер. й духов., світ. й реліг., соціально та особистісно ви­значеними. У кожної людини складається своя, від­носно стійка система мотивів діяльності, залежно від її світо­гляду, спрямованості, рис характеру, самосві­домості, жит­тєвого й профес. досвіду, інтелекту, психофізіології. Так, за даними проф. Б. Цуканова, мотиви людей з холероїд. і частково сангвіноїд. типами темпераменту спрямовані пере­важно в майбутнє, а мотиви людей з флегматоїд. і частково меланхолоїд. типами — у минуле, що знач. мірою ви­значає профес. мотивацію письмен­ників-фантастів, політиків, проектантів або ж істориків, архіваріусів, літераторів-істориків тощо. Важливою ознакою М. п. є боротьба мотивів, що закінчується прийня­т­тям ріше­н­ня про мету як вирішал. організуючу складову труд. діяльності. М. п. може мати як позит., так і негат. характер, що сприяє або заважає успіш. виконан­ню труд. діяльності. Позит. М. п. повʼязана з культур., духов. цін­ностями: гуманіст. світо­гляд, життя, людина, віра, надія, любов, добро (див. Добро і зло), краса та істина. Негат. М. п. під­порядк. антигуман. «цін­ностям», таким як темрява, смерть, зневірʼя, роз­пач, ненависть, зло, потворність, неправда. Гуманіст. мотиви праці звичайно домінують у боротьбі з антигуман­ними. Важливою складовою М. п. є особистісна причин­ність і мотивація, впевненість у своїх здібностях, почу­т­тя компетентності, адекватне пере­жива­н­ня успіху й невдачі. В умовах ринк. економіки в М. п. великого значе­н­ня набувають гроші як під­кріпле­н­ня результатів труд. діяльності, як очікувана винагорода за продукт праці, як універсал. соц.-екон. мотив і фактор утвердже­н­ня працівника в труд., профес. діяльності. Гроші можуть ви­ступати основою позит. М. п., якщо субʼєкт орієнтується на гуманіст. духов­ні цін­ності, здійснює чесну продукт. труд. діяльність на користь людям. У протилеж. випадку вони утворюють негат. М. п. Напр., Л. Тол­стой вважав гроші великим злом, про що він 1902 писав у листі до своїх прихильників у звʼязку з від­хиле­н­ням Швед. АН його кандидатури в лауреати Нобелів. премії. Мотивація труд. діяльності формується в процесі вихова­н­ня й навч., набу­т­тя жит­тєвого й труд. досвіду, у ході особистіс. і профес. самови­значе­н­ня, а також у випадках її дефіциту чи патології психол. засобами, зокрема в процесі т. зв. мотивац. тренінгу, логотерапії, рац. психотерапії тощо.

Завантажити статтю