Мохоровичича поверхня — Енциклопедія Сучасної України

Мохоровичича поверхня

МОХОРО́ВИЧИЧА ПОВЕ́РХНЯ – планетарна поверхня розділу земної кори та мантії Землі. Виділяється за стрибкоподіб. збільшенням швидкості проходження сейсміч. хвиль від 6,7–7,6 до 7,9–8,2 км/сек. Названа на честь хорват. сейсмолога А. Мохоровичича, який 1909 вперше виділив сейсмічні хвилі, пов’язані з цією границею. На М. п. густина гірських порід збільшується від 2,8–2,9 до 3,2–3,3 г/см. У деяких р-нах М. п. виражена не конт­растно, фіз. параметри по верти­калі змінюються поступово протягом декількох кілометрів – у такому випадку цей горизонт називають коромантій. сумішшю. М. п. в океанах залягає на глиб. 10–12 км, на континентах – 35–50 км; у ділянках актив. гороутворення може досягати глиб. 55–65 км. Щодо природи М. п. серед дослідників немає єдиного погляду. Вона або розділяє середо­вища різного хім. складу, або є межею фазового стану речовини.

І. С. Потапчук

Статтю оновлено: 2019

Покликання на статтю
І. С. Потапчук . Мохоровичича поверхня // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=68799 (дата звернення: 25.09.2021)