МОХОРО́ВИЧИЧА ПОВЕ́РХНЯ — планетарна поверх­ня роз­ділу земної кори та мантії Землі. Виділяється за стрибкоподіб. збільше­н­ням швидкості проходже­н­ня сейсміч. хвиль від 6,7–7,6 до 7,9–8,2 км/сек. На­звана на честь хорват. сейсмолога А. Мохоровичича, який 1909 вперше виділив сейсмічні хвилі, повʼязані з цією границею. На М. п. густина гірських порід збільшується від 2,8–2,9 до 3,2–3,3 г/см. У деяких р-нах М. п. виражена не конт­растно, фіз. параметри по верти­калі змінюються по­ступово протягом декількох кілометрів — у такому випадку цей горизонт називають коромантій. суміш­шю. М. п. в океанах залягає на глиб. 10–12 км, на континентах — 35–50 км; у ділянках актив. горо­утворе­н­ня може досягати глиб. 55–65 км. Щодо природи М. п. серед дослідників немає єдиного по­гляду. Вона або роз­діляє середо­вища різного хім. складу, або є межею фазового стану речовини.