Монастир святих апостолів Петра і Павла ЧСВВ

МОНАСТИ́Р СВЯТИ́Х АПО́СТОЛІВ ПЕТРА́ І ПАВЛА́ ЧСВВ Роз­таш. у м. Дрогобич (Львів. обл.). 31 грудня 1774 австр. імператриця Марія-Тереза на проха­н­ня протоігумена о. О. Братковського до­зволила василіянам побудувати побл. міста один великий монастир, але після ліквідації 3-х старих — у с. Дережичі, Лішня та Летня (нині усі — Дрогоб. р-ну). Монастир і церкву св. апостолів Петра і Павла зведено за 3 р. під керівництвом ново­при­знач. першого ігумена о. Г. Дубицького, який загалом пробув у Дрогобичі 30 р. У 1775 василіяни від­крили при монастирі школу, згодом реорганізов. у гімназію з українською мовою навч., де, окрім ін. предметів, викладали філософію. На від­значе­н­ня її успіш. діяльності 1780 церк. собор надав ігуменові монастиря титул ректора, однак 1784 у Галичині проведено шкіл. реформу, внаслідок якої укр. гімназію ліквідовано (1991 на фасаді монастиря встановлено па­мʼятну таблицю). Під час пожежі 1825 монастир. будівлі згоріли, вогонь знищив майже усі церк. цін­ності (вдалося врятувати лише вівтар і декілька ікон). Тодіш. ігумен Й. Качановський домігся у австр. влади до­зволу на спорудже­н­ня нового камʼяного храму й монастиря. Завдяки зуси­л­лям ченців і парафіян 1828 зведено новий храм (цим роком датов. надкупол. хрест). Церкву освячено 1831 у день св. священ­номученика Йосафата, в памʼять про цю подію храм св. апостолів Петра і Павла має додатк. назву — священ­номученика Йосафата. На поч. 1930-х рр. монастир зачинено на ремонт, ченців пере­селено до колиш. Свято-Троїц. монастиря. Деякий час приміще­н­ня орендувала платна міська лікарня, згодом — приватні особи, зокрема ві­домий адвокат, громад.-політ. діяч, голова Дрогоб. «Просвіти», майбут. президент УНР в екзилі С. Витвицький (2004 від­крито мемор. дошку). 1934 оновлену церкву освятив єпис­коп Пере­мишльський Й.-Й. Коциловський. У цей час окрім госп. (землеробство, скотарство, пивоварі­н­ня тощо), монахи за­ймалися широкою культ.-осв. діяльністю. Після встановле­н­ня рад. влади 26 червня 1941 закатовані в увʼязнен­ні ієромонахи С. Бараник і Я. Сеньків­ський, 16 травня 1946 — В. Байрак (27 червня 2001 проголошені блажен­ними папою Іваном-Павлом ІІ під час його візиту в Україну). 1959 храм пере­дано Дрогоб. пед. ін­ституту, тут облаштовано студент. клуб і навч. лабораторії. 1990 святиню повернуто громаді (першим ігуменом став о. Л. Івасечко), 1991 від­новлено регулярні богослужі­н­ня. 1993 єпис­коп С. Дмитерко здійснив офіц. посвяче­н­ня храму, 2006 єпис­копи Ю. Вороновський і Г. Лончина посвятили фігуру-фонтан «Хреще­н­ня Ісуса в Йор­дані», композицію «Голгофа» (скульптор Б. Гретчак), мозаїку «Блажен­ні преподобномученики Северіян, Якима та Віталій» (Т. Гавриш, В. Змієвець) і гробницю Ісуса Христа. 2007 посвячено мозаїку св. апостолів Петра і Павла та фігури Ісуса Христа і Богородиці на від­новленій дзвіниці. У парафії діють церк. хори «Благовіст», «Місіонер», «Кирієелейсон», «Світло тихе», Марій. і Вівтарна дружини, Катехит. школа ім. блажен­ної Й. Гордашевської під проводом сестер служебниць Непорочної Діви Марії тощо. 2019 завершено будівництво нових приміщень монастиря та катехит. класів.

Літ.: Ваврик М. По василіянських манастирях. Торонто, 1958; Шкрабʼюк П. Монаший Чин отців василіян в національному житті України. Л., 2005.

отець І. Паньків, М. І. Зимомря

Завантажити статтю