Монополії капіталістичні
МОНОПО́ЛІЇ КАПІТАЛІСТИ́ЧНІ — великі обʼєднання капіталістів, що виникли на основі високого рівня концентрації виробництва та капіталу і домінували в окремих галузях промисловості у період імперіалізму. Монополіст. тенденції у Рос. імперії (та на укр. землях у її складі) знайшли прояв у 1880-х рр., проте визначал. роль в економіці М. к. почали відігравати після екон. кризи 1900–03. У структурі капіталіст. промисловості Рос. імперії існували майже всі форми і типи монополіст. обʼєднань: союзи, конвенції, картелі, синдикати, концерни тощо. У деяких галузях концентрація промисловості була вищою, ніж у країнах Зх. Європи і США; в укр. губерніях особливо значна — у важкій промисловості. Рутченків., Рос.-Донец., Катеринослав., Франко-Рос. АТ видобували за рік від 20-ти до 40-а млн пудів вугілля. 1900 лише Юзів. (див. «Донецьксталь» Металургійний завод), Дніпров. (див. Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Дзержинського), Брян. (див. Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського), Петров. (див. Єнакіївський металургійний завод), Донецько-Юрʼїв. (див. Алчевський металургійний комбінат) заводи виплавляли понад чверть заг.-рос. виробництва чавуну. Централізов. галуззю господарства були Пд., Катеринин., Пн.-Донец., Пд.-Зх., Моск.-Києво-Воронез., Любаво-Ромен. залізниці. 1904 у Рос. імперії діяло бл. 30-ти великих М. к., серед яких значну питому вагу мали пром. підприємства укр. губерній, зокрема тут працювали 16 із 30-ти металург. заводів синдикату «Продамета», що мав контори у м. Катеринослав (нині Дніпро), Києві, Одесі, Харкові. Цей синдикат, а також «Продвугілля» і «Продаруд» монопольно продавали 60–80 % продукції відповід. галузей. Синдикат «Трубопродажа», до якого входили 10 заводів, серед них — Нікопол.-Маріуп. (див. Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча), заводи Ґ. Гартмана (див. Луганський тепловозобудівний завод) і «Шодуар В» (див. Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну), зосередив майже 100 % збуту водо-, газо-, нафтопровід. та ін. труб. Більша частина замовлень синдикату мостобуд. заводів припадала на Брян. металург. завод (21,2 %), завод К. Рудзького (17 %; див. Дніпропетровський комбайновий завод) у Катеринославі, Миколаївський суднобудівний завод (9,6 %). Також діяли синдикати рейк., тютюн., цегел. заводів, солепромисловців, дріжджово-винокур. тощо. Так, синдикат цукрозаводчиків (засн. 1887) обʼєднував 171 завод із 219-ти діючих і понад 90 % заг.-рос. виробництва галузі. 1910–17 концентрація промисловості піднялася на вищий щабель — у металургії та вугіл. промисловості виникли трести і концерни. Водночас із скупченням виробництва відбувалася концентрація та централізація банків. капіталу. Зрощуючись із пром. капіталом, він сприяв утворенню М. к. За прямої участі банків (Азовсько-Донського банку, Рос.-Азій., С.-Петербур. міжнар.) виникали комбінов. підприємства типу трестів. Проникнення банків. капіталу в пром-сть та ін. галузі економіки призводило до утворення трестів і концернів, обʼєктами яких стали збут і виробництво продукції: «Россуд» (див. Миколаївський суднобудівний завод), «Наваль» (див. Чорноморський суднобудівний завод) та ін. Під впливом 1-ї світової війни і розрухи ще більше посилилися концентрація та централізація капіталів і виробництва. Дрібні та середні підприємства закривалися (від 1 березня до 1 жовтня 1917 у Росії припинили роботу 799 вироб-в), великі, особливо у металург. і металооброб. пром-стях, приєднували до себе суміжні чи допоміжні виробництва і перетворювалися на гігант. комбінов. підприємства. 1917 засн. 346 нових АТ із осн. капіталом 1 млрд рублів (майже втричі більше, ніж 1916). М. к. ліквідовано у результаті встановлення рад. влади та у ході націоналізації промисловості й банків 1917–18.
Рекомендована література
Завантажити статтю
